Ми з чоловіком одружилися кілька років тому. У нас є дитина. Ми живемо в квартирі, яку взяли в іnотеку, і за яку нам ще довго платити, тому що чоловік у мене дивний. Через світову кризову ситуацію фірма чоловіка буквально зруйнувалася, і він залишився без роботи. Нам пощастило, що це сталося тоді, коли я вже вийшла з деkрету на роботу. Вже другий місяць ми живемо за мою зарnлату. Чоловік ходить по співбесідах, але знайти хорошу роботу не так вже й легко. Він добрий спеціаліст, і до цього працював на високооплачуваній роботі. Звичайно, не хочеться погоджуватися на будь-які умови та невідповідну роботу навіть на час, бо, як кажуть, немає нічого постійного, ніж тимчасове. Тиждень тому чоловік ходив на дві співбесіди. В одному місці хороші умови, пристойна зарnлата, і в бонус – у нього буде страхування, тільки робота знаходиться далеко від дому.
А в іншому місці не такі хороші умови, як на першому, зарплата середня, але обіцяли премії раз на три місяці, ну, і знаходиться трохи ближче до будинку. Обіцяли передзвонити, та ще тиша. Я так хотіла, щоб чоловікові передзвонили. Мені вже набри дло зводити кінці з кінцями, купувати продукти по акції. Хочеться вже нормально жити. Нещодавно чоловік порадував мене новиною, що передзвонили з другого місця, і сказали, що він може розпочинати роботу з понеділка. Ну, нічого, будь-яка робота, але я сподівалася, що він дістане першу роботу. Вона більше підходить йому, і нам потрібна гарна зарnлатня, щоби нормально жити.
Поділилася я з ним своїми думками, а він каже, що з першого місця теж дзвонили, але він відмовив. – Як відмовив? Чому? — Так, там хороша зарплата, але вона сіра. — Ну і що? – Як? Це означає, що вони замало коштів перераховують до nенсійних фондів. — І що з того? Ти через це відмовився? — Чи не розумієш, чи що? У старості я не отримаю достатньої пенсії, щоб нормально жити. — Тобі двадцять сім. Яка пенсія? А що ми нині не живемо, а виживаємо, це нормально? У нас дитина росте, хоч про неї думай. Ось не змогла зрозуміти його логіку. Моя бабуся на пенсії все життя працювала, але без батьківської допомоги голодувала б. Батьки теж кажуть, що не перестануть працювати, бо ж на пенсію жити неможливо. Йому дуже рано про це думати. А нам ще іпотеку оплачувати, дитину ростити, та й самим дожити до цього треба.