Наденька любила приїжджати до села, особливо до озера та вишневого дерева під будинком. Мама казала, що вона зpобила свої перші кроки під цим деревом. Його гілки були вже напівзасохлі, але ніхто не наважувався його спиляти. Через роки Надя вже не жила, а приїжджала в гості до бабусі, коли мала вільну хвилинку. Вони пили трав’яний чай і розповідали про сільські легенди, особливо про озеро, де Наденька любила купатися.
Якось, гуляючи берегом, вона знайшла гарне кільце з великим синім каменем. Надя нікому не сказала про кільце і одягла його наступного дня на роботу. Її друзі помітили це та запитали, хто дав це їй. Надя чомусь збрехала і сказала, що це від нареченого. Того вечора в неї почала боліти голова, але вона не надавала цьому особливого значення. Протягом наступних кількох тижнів Надя сильно схудла, страждала на безсоння і відчувала слабкість.
Ліkарі сказали їй, що їй треба відпочити, тому вона взяла відпустку та поїхала до бабусі. Коли її побачила бабуся, вона одразу зрозуміла, що щось не так і зробила їй чаю. Надя розповіла бабусі про каблучку, а бабуся згадала страшну історію, але розповідати її відмовилася. Вона сказала Наді позбавитися кільця тільки тому, що воно мало поrану енергетику і пахло rорем. Наступного дня Надя побігла до озера і щосили kинула кільце у воду. Після цього дівчина спала як немовля, і її невідомі недуги пішли. Вона вирішила, що чужі речі ніколи не можна брати собі, адже цим ви забираєте енергетику чужої людини собі. Ми ж не можемо знати, якою була доля колишнього власника, правда?!