Мені виповнилося 18 років, і батько мене вигнав з дому. Я поїхала в місто, знайшла собі роботу, зняла кімнату. Скоро познайомилася з майбутнім чоловіком, і через кілька років у нас наро дилися діти. Він порадив відновити спілкування з батьками. Я запросила батьків на мій денб народження, вони приїхали, все було добре. Батько запросив мене до нас додому, але по дорозі…
Моя сім’я ніколи не відрізнялася своєю добротою і порядністю, але що батьки можуть бути до такої міри цинічними – я не очікувала. Нас було троє дітей в сім’ї, але улюбленців у батьків не було. По-моєму, вони нас особливо не любили. Нас з малих років змушували працювати в городі, у дворі і в сараї. Друзів у нас майже не було, і дитинства як такого теж. Як тільки мені виповнилося вісімнадцять, батько заявив:
<<Вже доросла. Іди і сама себе забезпечуй>>. Дали мені в руки мої речі і відправили в місто. Благо, мати сунула в мою кишеню трохи rрошей, які мені доnомогли в перший час протриматися в місті. Скоро я знайшла роботу, і зняла кімнату в однієї літньої жінки. Дуже хотіла кудись вступити, здобути освіту, але у мене не було можливості. Так і працювала посудомийкою. У місті я зловила себе на думці, що чужі люди до мене краще ставляться, ніж рідні. Скоро я познайомилася з моїм майбутнім чоловіком і переїхала жити до нього.
Я пішла на курси пекаря, і стала цим заробляти. Життя потихеньку налагоджувалася. Але це не змусило мене забути те, як вчинили зі мною батьки. Нікого зі знайомих батьки не виставили на вулицю після повноліття. З тих пір я з батьками не спілкувалася. Правда, мама пару раз відвідувала мене. Нишком, щоб батько не дізнався бо він був ображений на мене, мовляв, я не відправляю йому подарунки на свята.
Він не думав, на що я буду жити, коли виганяв мене, а подарунки він вимагає. Дивні люди… Минуло кілька років. У нас з чоловіком з’явилися чудові діти, і з їх народженням мої образи поступово проходили. Чоловік теж наполягав, що пора вже залишити минуле в минулому. Я була готова зробити крок, тому вирішила запросити батьків на свій день народження. Як не див но, вони приїхали, ще й з подарунками. Ми провели хороший день. Батько грав з онуками, ніяк не міг від них відірватися. Я вже подумала, що він змінився. Після свята він запросив мене до нас додому. Я давно там не була, вирішила поїхати і дітей з собою взяла.
По дорозі батько зупинився, сказав, що потрібно заправити машину, і зажадав у мене rрошей. Я здивувалася. У мене з собою rрошей не було, адже ми були на машині батька. – Немає rрошей, дійдеш пішки. Вже не маленька, раз наро дила дітей. Думала через них я тебе на халяву повезу? Він висадив нас прямо на трасі, і вони з мамою поїхали. Я набрала чоловікові, щоб він забрав нас звідти. І з тих пір у мене назовсім пропало бажання спілкуватися з батьками.