Все змінилося в одну мить. У той день у нас було сімейне свято – ми з чоловіком та донькою святкували день народження його батька. Ми добре посиділи невеликою компанією. Ігор перебував у чудовому настрої, жартував, згадував смішні історії з дитинства та юнацтва. Після смачного обіду ми з Вікою вирішили провести свекра додому. Чоловік пішов додому. Зараз він не може ходити на великі відстані через болі в нозі. Та й випив пристойно. Я була впевнена, коли повернемося додому, він уже спатиме.
І не помилилась. Він заснув прямо за столом перед відкритим ноутбуком. Віка зайшла до своєї кімнати, а я вирішила зварити каву. Я вже попрямувала на кухню, як мій погляд упав на монітор. Ігор сидів в одній із соцмереж. Він збирався видалити якесь повідомлення, але, мабуть, не встиг. Сон завадив. Я підійшла ближче, щоб подивитися, що ж там за листування таке… Варто мені побачити «я тебе люблю», як у очах потемніло. Ігор написав це Світлані, своїй колишній колегі. На тремтячих ногах я відійшла назад до дивана, щоб сісти. У моїй голові відразу спливли застереження батька.
Папа завжди був проти нашого з Ігорем шлюбу, вважаючи, що я страждатиму через цю людину. Мені вдавалося доводити протилежне майже двадцять вісім років. Ми з Ігорем пережили багато чого. Я доглядала його після хвороби. Підтримувала коли керівництво попросило піти на пенсію. Він більше не міг працювати в міліції, та й лікарняний надто затягнувся. Ігор жив роботою, тож звільнення стало для нього важким випробуванням. Ми змогли це подолати. Він знайшов іншу роботу. Він не раз повторював, як вдячний мені за підтримку, любов та турботу. І брехав, виявляється. Я зібрала сили та встала.
Я не знала, що робити, тож вирішила звернутися до доньки. Вона взяла в руки книгу, але зупинилася, побачивши мене. Я не відразу зрозуміла, що по моїх щоках котяться сльози. Я розповіла їй, що сталося. Вона швидко вибігла з кімнати та підійшла до батька. Я навіть злякалася, що вона тріснутиме його чимось важким по голові. Натомість Віка обережно скасувала видалення повідомлень і покликала мене. Читати любовне листування чоловіка з іншого було нестерпно. Але це дозволило переконатися, що зв’язок їх триває не один місяць. Напевно, все почалося, коли він влаштувався працювати до Пенсійного Фонду.
Віка мовчки дістала телефон із кишені та зробила знімок листування. У моїй голові був повний бардак, тож я довірилася діям доньки. У цей час вона вже писала повідомлення Світлані. Мовляв, якщо любите, забирайте його, будь ласка. Ми дрібнички швидко зберемо. Знову сфотографувала. Світлана із сайту одразу ж вийшла, як отримала її послання. Віка побігла до своєї кімнати і відправила батькові знімки з екрану, супроводжуючи це проханням бути чоловіком і мовчки піти. Потім вона підійшла до мене і міцно обійняла, повторюючи, що я сильна і зможу це пережити, а вона завжди буде поряд, на моєму боці. Залишалося тільки чекати, коли Ігор прокинеться. Я не знала, як він надійде і яка буде реакція.
Ми з Вікою здригнулися від дзвінка його мобільного телефону. Явно дзвонила Світлана. Ігор, на мій подив, відповів. Мабуть, думав, що нас ще нема вдома. Розмова тривала менше за хвилину. Я чула, як він устав, зайшов до нашої кімнати, одягнувся. Коли він проходив повз нас, то затримався на мить. Я не хотіла дивитись на нього, тому відвернулася до вікна. Віка ж з милою посмішкою помахала йому рукою. Наступного разу я побачила його, коли він приїхав по речі. Досі не можу повірити, що так просто, в одну мить, може зруйнуватися сім’я. Як після цього вірити чоловікам? 28 років разом. Красиві жести та слова. А в результаті – розлучення.