3 дні тому мій батько оголосив, що одружується. У звичайний час я була б у нестямі від радості – але ж йому 60, а їй лише 25 років. Як це можна було прийняти? Батько ніколи не згадував, як вони познайомилися, вони зустрічаються лише два місяці. Він досі переконаний, що це справжнє кохання. Але для мене очевидно, що вона з ним із інших причин. Що могла молода жінка знайти у чоловікові його віку?
Ми підозрювали, що її мотиви були пов’язані з його квартирою із двома спальнями, яку він колись мав намір залишити нам. Тепер , зробивши пропозицію, він подумує про те, щоб передати житло майбутній дружині. Ми намагалися напоумити його, стверджуючи, що їй, мабуть, потрібна лише його власність, а не його серце.
Але батько вперто переконаний у її любові до нього. Буквально вчора, коли ми торкнулися цієї теми, він вибухнув громом, звинувативши нас у тому, що ми більше цікавимося квартирою, ніж його щастям. Він навіть погрожував переписати квартиру на неї, аби досадити нам. Коли він заспокоївся, то розсудив, що ми можемо дозволити собі власне житло, тоді як його “Анечка” потребує його підтримки.
Я турбуюсь не про власність, а про те, що батьком скористаються. А якщо вона забере все і залишить його без копійки? Я думала про те, щоб зв’язатися з її батьками, сподіваючись, що вони зможуть втрутитися у ситуацію. Можливо, вони жахнулися б, дізнавшись про поведінку своєї дочки. Як би там не було, їхнє весілля відбудеться за три місяці. Чи зможемо ми переконати його вчасно? Складно сказати. Адже він бачить у нас лиходіїв, а в ній – янгола.