“Катя, як голова батьківського комітету, вирушила відвідати школярку, яка кілька днів не з’являлася в школі. На прохання вчительки вона взяла з собою трохи їжі, адже сім’я дівчинки була неблагополучною. Але те, що Катя побачила в будинку, просто шокувало її.”

Advertisements

Катерина була членом батьківського комітету 4-го “А” класу, де навчалася її донька. Одного дня їй зателефонувала вчителька і попросила допомогти: відвідати однокласницю дочки, Олену Свиридову, яка давно не з’являлася на уроках. Вчителька пояснила, що родина Олени перебуває у складному фінансовому становищі, і передала Катерині гроші, щоб купити продукти, попросивши вибрати бюджетні, але купити якомога більше.

Коли Катя дійшла до потрібної квартири, вона побачила, що дзвінок не працює. Постукавши у двері, вона зустріла замурзане маля, яке провело її на кухню, де старша дівчинка годувала молодшу сестричку розмоченим хлібом. “Де ваша мама?” — запитала Катя. “У відрядженні, скоро повернеться”, — відповіла Олена. Катерина оглянула квартиру й помітила, що тут немає їжі, тож виклала на стіл принесені продукти і запропонувала дівчаткам поїсти. Олена їла спокійно, намагаючись не виглядати надто голодною.

Катя звернула увагу на відсутність ліжок — діти спали на матрацах без постільної білизни. Одяг був розкиданий по підлозі, а меблів майже не було. Дівчата були напівроздягненими, хоча в квартирі було досить холодно. Двері у ванну кімнату були вибиті, а замість унітазу стояла труба, прикрита кришкою.

Коли Катерина повернулася, вона розповіла вчительці про побачене. Та повідомила, що мати дітей вже кілька днів у загулі, а дівчатка виживають самі, іноді отримуючи допомогу від біологічного батька однієї з них.

Катерині стало шкода дівчаток, і вона почала регулярно їх навідувати, приносячи їжу та одяг. Мати все рідше з’являлася вдома. Катя пропонувала їй роботу, але та відмовлялася і продовжувала зникати на довгий час. Одного разу вона не з’явилася протягом двох місяців, і Катя звернулася до поліції. Вона переживала, що дітей заберуть до дитячого будинку і вона більше не зможе їх бачити.

Зрештою, Катерина вирішила поговорити з чоловіком про удочеріння дівчаток. Їхні житлові умови і фінансове становище дозволяли це зробити, і він погодився. Після півроку збору документів, дівчаток забрали до їхнього нового дому.

У 5-й клас Олена вже йшла зовсім іншою дитиною, намагаючись забути своє минуле. Любов і турбота нової родини змінили її життя і допомогли залікувати душевні рани. А донька Каті була в захваті від того, що у неї з’явилися сестрички. Вони швидко подружилися і стали справжньою родиною.

Advertisements