Коли Роза і Ваня одружилися, у них не було власного житла. Мати Вані, Анфіса Сергіївна, запропонувала молодятам переїхати до неї. “У тісноті, та не в образі,” — сказала вона. — “Наташа скоро заміж вийде, і звільниться місце.” Наташа, молодша сестра Вані, була повною протилежністю Рози. Вона любила спати до обіду, потім поїсти, а ввечері йти гуляти з друзями. Про домашні обов’язки вона навіть не думала, адже завжди за неї прибирала мати, а тепер — невістка.
Роза, за своєю натурою, була тихою і скромною. Вона не наважувалася сказати ні слова, тож мовчки виконувала всі домашні справи. Анфіса Сергіївна також вирішила скористатися покірністю Рози й завалила її роботою по дому: пранням, прибиранням, готуванням.
Ваня, бачачи, як його дружина страждає, запропонував: “Давай візьмемо квартиру в іпотеку й переїдемо. Я бачу, що тобі важко жити з моїми рідними. І мені також незручно: сестра постійно просить грошей, а мама завжди чимось незадоволена. Це замкнене коло.” Роза погодилася, і за місяць вони переїхали до своєї квартири.
Свекруха була обурена: “Хто тепер прибиратиме? Хто готуватиме? Я так звикла, що ви жили з нами. Може, ви здасте свою квартиру, а самі повернетеся до нас? Ми без Рози як без рук.”
Ваня рішуче відповів: “Моя дружина не прислуга, щоб обслуговувати вас цілодобово. Якщо ви звикли до її допомоги, то час відвикати. У вас є донька, нехай вона й займається хатніми справами.”
Анфіса Сергіївна спробувала заперечити: “Навіщо мені така невістка, якщо вона не допомагає? Це несправедливо з вашого боку.”
“Але ми не повернемося,” — твердо сказав Ваня. — “Я хочу жити спокійно, без стресу. Ти постійно скаржишся, а сестра просить грошей. Дайте мені шанс побудувати свою сім’ю без вашого втручання.”
Роза і Ваня почали жити самостійно, без проблем і турбот. Незабаром Роза завагітніла і народила прекрасну дитину.