Місьє Амадо, 64 роки, мав цікаве життя. Він присвятив себе улюбленій справі — створив мережу ресторанів у столиці Франції і насолоджувався кожним днем. Однак до кінця життя лікарі поставили йому страшний діагноз. Але Амадо не хотів провести останні дні в лікарняній палаті. Він вирішив зробити щось корисне для суспільства. Заснував благодійний фонд, щоб допомагати дітям, бездомним і сиротам, адже сам колись був сиротою. На жаль, за своїм захопленням він так і не встиг створити власну сім’ю.
Амадо вирішив дізнатися, як його ресторани ставляться до тих, хто потребує допомоги. Він переодягнувся в бездомного й вирушив перевіряти, як працівники його закладів ставляться до людей у біді. Першим він пішов до найпопулярнішого ресторану мережі, який приносив найбільший прибуток. Але йому навіть не дозволили зайти всередину. Керуючий відправив його геть, кажучи, що спершу потрібно помитися і переодягтися, щоб гідно виглядати. Це розчарувало Амадо, адже він завжди вчив своїх співробітників ставитися з повагою до кожного клієнта, незалежно від його життєвих обставин.
У наступному ресторані, розташованому в красивому парку, ситуація виявилася ще гіршою — охоронець навіть не пропустив його на територію парку. Коли Амадо намагався пояснити, що був частим відвідувачем цього ресторану і навіть обідав із самим власником, керуючий сказав, що не пам’ятає, щоб коли-небудь обідав з ним.
Відвідавши ще кілька ресторанів, Амадо побачив, що ніхто з його співробітників не готовий допомогти бідним. Усі ставилися до нього з презирством і зневагою. Він був розчарований, розуміючи, скільки людей він міг би нагодувати, якби приділив більше уваги тому, як його ресторани ставляться до незаможних.
В останньому ресторані, розташованому біля озера, керуючий вийшов на вулицю і, побачивши “бездомного”, відповів, що всі столики зайняті, але попросив почекати. Амадо почувався розгублено — ніби втратив усе. Проте через кілька годин до нього підійшов офіціант і запросив всередину. Там його чекав накритий стіл. Керуючий присів до нього і розповів свою історію: “Я сам колись був у твоїй ситуації. Після аварії втратив дружину, зруйнував бізнес, але мій господар повірив у мене, дав другий шанс. Тепер я намагаюся допомагати іншим.”
На наступний день Амадо повернувся в ресторан, але вже чистий і добре одягнений. Він звільнив усіх керуючих своїх ресторанів, крім цього одного. Саме йому він і передав свій бізнес. Амадо зміг побороти хворобу й зробив ще багато добрих справ.