Після півроку подружнього життя Андрій залишився без роботи, але швидко отримав перспективну пропозицію від товариша. Робота виглядала як мрія: хороша зарплата, перспективи для розвитку, і знаходиться поруч із домом. Проте була одна проблема — вакансія відкриється лише через чотири місяці.
— Ти справді хочеш цю роботу? — запитала Ніна, його дружина.
— Дуже! Але що робити ці чотири місяці? Як нам жити? Я ж від нудьги збожеволію! — відповів Андрій.
— Ну, — протягнула Ніна, — у нас є деякі накопичення, і моя зарплата теж допоможе. Прорвемося. Але нудьгувати тобі не доведеться — займись домашнім господарством. Ось уявляєш, я приходжу додому, а на мене чекає вечеря!
— Не поспішай радіти! Це тільки до того моменту, коли ти знову вийдеш на роботу, — усміхаючись, відповів Андрій, і, серйозно додав: — Але треба зробити це так, щоб мама не здогадалася. Вона ж прихильниця домострою…
Протягом двох місяців Андрій чудово справлявся з усіма домашніми справами. Його мама, Галина Володимирівна, не навідувалася і нічого не підозрювала. Але одного суботнього дня, коли Андрій пішов зустрітися з друзями, сталося несподіване.
— Андрію! Алярм! Твоя мама прийшла! — зателефонувала Ніна.
— Затримай її! Я скоро буду! — відгукнувся Андрій.
Коли Андрій повернувся, Ніна та його мама сиділи на кухні. Галина Володимирівна виглядала незадоволеною.
— Андрюшенько! Твоя дружина зовсім не вміє готувати! Це ж не їжа, а отрута! Як можна було стільки спецій напхати в курку? — сказала свекруха.
— Мамо! Ніна приготувала за твоїм рецептом, який я їй переказав. Різниця лише в тому, що ти купуєш спеції на ринку, а ми замовляємо їх через інтернет, — спокійно відповів Андрій.
— Так? Ну гаразд, з їжею начебто порядок. А чому не прибрано? Чому пил під диваном? — продовжувала докоряти свекруха.
— У нас такі ж порядки, як у тебе вдома — генеральне прибирання по неділях. Сьогодні субота, а завтра пилу не буде, — пояснив син.
— А що скажеш про постільну білизну? Чому вона не випрасувана? — не вгавала Галина Володимирівна.
— Це тому, що Ніна дотримується твоїх рекомендацій. Ти ж сама казала, що постільну білизну не треба прасувати, досить акуратно розвісити, — додав Андрій з усмішкою.
Коли свекруха нарешті вийшла з квартири, Ніна не стрималася і розсміялася.
— Цирк! Я ледве втрималася, щоб не зареготати прямо при ній! — сказала вона.
— Ну що ж, 1:0 на нашу користь, — посміхаючись, відповів Андрій і поцілував дружину.
— Подивимося, що буде далі, — з посмішкою додала Ніна.