Ваша історія зворушлива і, водночас, сумна. Ви з чоловіком виховали чотирьох дітей, дали їм освіту, побудували міцну сім’ю, але на старості років відчуваєте відсутність підтримки від своїх синів. Це дійсно боляче, коли діти, на яких ви розраховували, забувають про вас або вважають, що їх обов’язки можуть виконати дружини чи діти.
Ваші дочки залишилися надійними опорами, завжди знаходять час, щоб допомогти і підтримати вас. Однак, коли ви виховуєте дітей, ви очікуєте, що турбота і увага будуть рівномірно розподілені між усіма. Невістки і онуки проявляють турботу, але, як ви правильно зазначили, хочеться почути саме своїх синів.
Ситуація з вашою старшою дочкою, яка стала інвалідом, і молодшою, яка поїхала на заробітки, лише ускладнила ваші обставини. Ви залишилися самі на самі зі своїми проблемами. Пропозиція невістки щодо будинку для престарілих, можливо, є практичним варіантом, але природно, що вам прикро, що сини не запропонували вам жити з ними. Це додає відчуття покинутості, яке боляче усвідомлювати після всіх тих зусиль, які ви вклали у виховання дітей.
Ідея переїзду до пансіонату може бути виходом із ситуації, якщо ви не маєте сил і можливостей забезпечити собі належний догляд вдома. Проте важливо також зберегти зв’язок із дітьми, і, можливо, варто спробувати ще раз поговорити з синами, відкрито пояснити їм свої переживання та надії. Інколи діти, поглинуті власними справами, просто не усвідомлюють, наскільки важливо для батьків чути їхній голос і відчувати їхню присутність.
Ваш біль справжній і зрозумілий, і ви заслуговуєте на те, щоб отримати любов і підтримку від усіх своїх дітей, не лише від дочок.