Коли Інна вийшла заміж за Бориса, вона не знала, що вдома на неї чекатиме не лише свекруха, але й її сестра-близнючка, яка, здавалося, завжди намагалася засмутити невістку. Інна дуже любила свого чоловіка і розуміла, що, живучи з його родиною, повинна поважати не тільки свекруху, а й її сестру. Проте вона не могла більше стримувати сльози — сестри постійно влаштовували їй випробування, ставили особисті запитання, і це ставало для неї нестерпним. Інна хотіла догодити їм, постійно намагалася поводитися так, щоб вони були задоволені, але відчувала, що нічого не виходить.
Зі свекром у неї не було жодних проблем — він прийняв Інну як рідну дочку. Проте Ніна Володимирівна зі своєю сестрою відверто пліткували про невістку. Одного разу Інна не витримала і сказала Борису, що хоче жити окремо. Чоловік розумів, наскільки важко його дружині ладити з двома жінками, але нічого не міг зробити, адже всі їхні гроші йшли б на оренду житла. Борис підтримував дружину, запевняв її у своїй любові та вірив, що вона чудова дружина і господиня.
Інна вирішила більше не звертати уваги на сестер і жити заради себе та чоловіка. Одного вечора вона випадково почула розмову між сестрами, яка її здивувала. Виявилося, що вони справді подобалися Інні, але спеціально перевіряли її на міцність. Сестра Ніни Володимирівни говорила, що їм важливо виховати в Інні твердість і рішучість.
Після цього Інна зрозуміла, що не потрібно намагатися вдавати когось іншого, і почала поводитися впевнено. Це помітила і Ніна Володимирівна, яка згодом зізналася, що про таку невістку вони могли лише мріяти. Інні було приємно знати, що її прийняли як рідну дочку. Вона почала ще більше вчитися у свекрухи та її сестри, вдосконалюючи свої навички.
Борис був здивований тим, як змінилася поведінка дружини, але радів, що в домі тепер панували мир і спокій.