Ми з чоловіком маємо власну квартиру в місті. Вона в чудовому стані, адже ми зробили ремонт і вклали в неї чимало грошей. Мій Володимир пропрацював усе життя на заводі, і багато років тому держава виділила йому квартиру. Коли народилася наша дочка, ми вирішили, що ця квартира буде для неї, а самі житимемо в селі. Коли Юля підросла і настав час вступати до університету, ми віддали їй ключі від квартири, щоб вона почувалася комфортно.
Одного разу я заїхала до Юлі й помітила незнайомого чоловіка, який ходив по квартирі. Дочка не чекала мого візиту, але я, як розуміюча мама, не надто здивувалася, адже їй уже 20 років, і нормально, що в неї є хлопець. Проблема була в тому, що чоловік виглядав набагато старшим — років на 15. Я була здивована, але стрималася. Юля познайомила мене з Юрієм; він справив гарне враження, але різниця у віці мене насторожувала. Я повернулася додому, щоб порадитися з чоловіком. Ми обоє були трохи збентежені, але вирішили, що не маємо права втручатися в її життя.
Через місяць Юля повідомила, що Юрій зробив їй пропозицію, і вона хоче вийти за нього заміж. Я вважала, що це трохи поспішно, але дочка була рішучою і не слухала порад. Ми організували скромне весілля, і вже тоді я помітила неприязнь зі сторони сім’ї нареченого. Вони, здавалося, очікували, що всі витрати ми візьмемо на себе, хоча це було безпідставно. І так вони збиралися жити в нашій квартирі!
Через кілька місяців після весілля сусідка знизу подзвонила мені та попросила приїхати, щоб подивитися, як живуть наші діти. Я була приголомшена, коли побачила стан квартири: багато людей, коти, і неймовірний запах! Усі меблі були подряпані, шпалери пошкоджені, і на додачу до всього виявилося, що в квартирі оселилися сваха з молодшою донькою! Хоча перед весіллям, коли вони приїжджали подивитися на квартиру, сваха стверджувала, що їхнє житло більше й краще.
Побачивши вираз обличчя Юлі, я зрозуміла, що ситуація критична. Юрій повністю слухався свою маму і сестру, а моя дочка фактично стала для них прислугою. Я відвела Юлю в іншу кімнату, щоб поговорити, і вона зізналася, що хоче, щоб я допомогла їй позбутися Юрія і його сім’ї. Вони оселилися тут на місяць, під приводом “гостини,” і привезли з собою котів.
Я взяла ситуацію в свої руки, вийшла і попросила їх залишити нашу квартиру. Юрій пішов разом із ними. Юля зізналася, що вже почала готувати документи на розлучення і просто чекала підходящого моменту. Наступного дня сваха приїхала, намагаючись «поділити» майно, але, на її прикрість, нічого, крім їхнього одягу і посуду, не було, бо решта належала нам. Юля полегшено зітхнула, а я відчувала легке почуття провини за те, що її шлюб розпався.