Після смерті нашого батька я вирішила, що підтримка мами буде для мене пріоритетом. Хоча ми з чоловіком живемо далеко, в іншому місті, я намагаюся приїжджати до мами в село, коли їй потрібна допомога. Минулої осені я приїхала до неї та помітила, що її картопляна грядка заросла бур’янами. Я допомогла викопати картоплю та доглянути її квітники. Також пообіцяла дати гроші на вугілля та дрова, щоб узимку їй було тепло.
Під час розмови мама зізналася, що всі свої заощадження віддала моїй сестрі Олені, а тепер ледве зводить кінці з кінцями, щоб забезпечити себе необхідним для зими. Хоча ми з сестрою маємо приблизно однаковий фінансовий стан, мама вирішила підтримати одну з нас, залишивши іншу без її допомоги.
Нещодавно мама подзвонила й попросила приїхати наприкінці місяця, щоб допомогти з ремонтом в одній із кімнат. Коли я запропонувала, щоб Олена також долучилася до допомоги, мама відмовилася, пояснивши це її завантаженою та відповідальною роботою, а також тим, що сестра відкладає гроші на нову машину.
Я почуваюся розгубленою. Вважаю, що мамі не слід обирати між своїми доньками чи відчувати провину, коли вона просить про допомогу. Несправедливо, що сестра ставить купівлю нової машини вище за потреби нашої матері. Мені боляче, що колись мама допомогла їй грошима, а тепер сестра не хоче віддячити їй турботою. Я не хочу створювати конфлікт чи напругу, але також не можу відмовитися від власних мрій та родини заради постійного вирішення цих проблем.