У мене є син від мого начальника, хоча між нами ніколи не було жодного роману. Все сталося зовсім випадково. Відділ, у якому я працювала, розташовувався у дальньому крилі будівлі, і керівництво до нас майже ніколи не приходило. Компанія велика, і про директора я знала лише його ініціали та прізвище.
Якось мене відправили на курси підвищення кваліфікації, які проходили в сусідньому місті. Компанія оплатила проживання в готелі, де зібралося багато людей. Програма навчання була розрахована на три дні: сніданок у ресторані, семінари, обід і вечеря. На другий день я познайомилася з одним привабливим чоловіком, який виглядав трохи старшим за мене.
Він сам підійшов до мого столу, почав розмову. Ми обмінялися кількома особистими фактами, трохи випили, і якось непомітно все закінчилося в його номері. Вранці я прокинулася поряд із цим чоловіком із ресторану. Лише в останній день я дізналася, що він — мій начальник, коли випадково побачила його на одному із семінарів. Він також виглядав здивованим. Аркадій Петрович був переконаний, що я знала, хто він, і спеціально все підлаштувала. Але це було неможливо, адже саме він ініціював наше знайомство.
Прямо на місці він дав зрозуміти, що жодних стосунків між нами не буде, і, чесно кажучи, я цього й не очікувала. Я вирішила забути про ту ніч і повернулася до своїх звичайних буднів. Однак через деякий час зрозуміла, що вагітна. Щоб уникнути незручних ситуацій, я перевелася до іншої філії компанії. Під час нашої останньої розмови Аркадій Петрович чітко сказав, що не хоче мати нічого спільного зі мною.
Зрештою, у мене народився син. Він дуже схожий на Аркадія. Минуло сім років. Нещодавно я випадково зустріла Аркадія Петровича в магазині разом із сином. Він одразу мене впізнав і, побачивши хлопчика, почав підозрювати правду. Тепер він наполягає на проведенні тесту на батьківство й хоче офіційно визнати дитину.
Я зовсім розгублена й не знаю, як діяти далі.