– У мене завжди була маленька кімната. Я хочу велику. – А я завжди була у компанії брата. Мені хочеться побути насамоті. — Ти з глузду з’їхав? У тебе кімната зараз утричі більша, ніж у мене. Це несправедливо. — Ну і що? Ти перебільшуєш. Сварку сестри та брата перервати та заспокоїти не змогла навіть мати, яка раніше одним лише поглядом лаяла дітей. Все почалося, коли з’їхала старша дитина сім’ї. До цього двоє синів сім’ї жили в одній великій кімнаті, а дочка в маленькій кімнаті, найменшій. — Мені потрібний стіл для навчання. Де мені уроки готувати, га? — Сестричка, ти свою косметику прибери, звільни місце від журналів, і буде де вчитися. Батьки вирішили не обирати сторони, щоб не спровокувати жодну з них.
Син залишився у кімнаті хлопчиків, а дочка у своїй маленькій кімнаті. — Якщо nродовжите сва ритися, житимете разом у великій кімнаті, а маленьку ми з батьком перетворимо на робочий кабінет. Все вам зрозуміло? Діти заспокоїлися, але це лише на вигляд. Вони почали влаштовувати один одному неприємні сюрпризи. Батьки куnили братові бездротові навушники, а Лілія сховала їх так, що брат не знаходив кілька днів. А Діма помстився їй, приклеївши улюблену книгу сестри на свій стіл. Вона читала її не вперше. А брат зробив так, щоб вона не змогла врятувати свою книгу, відірвати можна було лише зіпсувавши обкладинку, що й сталося. — Мама! Він зіпсував мою улюблену книгу, подивися… — Дімо, іди сюди! Це ти зробив?
— Нічого, що почала все вона! — Ліля, він каже правду? Дівчинка мовчала. – Вона сховала бездротові навушники, які ви подарували. Вже тиждень не можу знайти. -Мамо, але навушники я повернути можу, а книга зіпсована! — Зараз же дістань навушники брата, Лілія. А ти, Дімо, куnиш сестрі нову книгу. Гроші візьмеш із своїх кишенькових. — Добре, — невдоволено сказала Лілія, — але він так само займає велику кімнату. Коли брат поїхав на змагання, Лілія не поспішала попрощатися з ним. «Він все одно повернеться і займе велику кімнату!» Книга з порваною обкладинкою стала талісманом Лілії. Вона зберігала її в красивій дерев’яній скриньці з речами брата. У неї залишилося багато його речей, але найбільше Лілія цінувала книгу. Нової книги Лілія так і не отримала, адже брат не повернувся. Але кімнату займати їй більше не хотілося. Без нього не треба, без нього безглуздо.