Я ніколи не рвалася в шлюб. В інституті я була зайнята по горло навчанням і думала про кар’єру. Мені тоді вже було двадцять, але серйозних стосунків не було. Подруги косилися на мене з відвертим нерозумінням. З Володимиром ми познайомилися, коли я закінчила інститут, у мене вже була хороша робота. Ми швидко знайшли спільну мову і стали зустрічатися. Він хлопець успішний: хороший фахівець, хорошу роботу має. Ми зустрічалися два роки, а потім він запропонував мені вийти за нього заміж. Я погодилася. Незважаючи на тривале знайомство, батьків я його ніколи не бачила. Вважала, що це із-за серйозного ставлення, мовляв, кого попало не знайомить з батьками.
Він запросив мене в отчий будинок тільки після пропозиції. Чесно кажучи, це був дивний візит. Віктор Петрович прийняв мене добродушно, але майбутня свекруха дивилася так, ніби я її улюблену собаку отруїла. Слів поrаних мені вона не говорила, але весь день поглядала скоса з неприязню. Ми з Вовою тоді обговорювали деталі весілля. Організували ми весілля пишно: був і величезний торт, і красиве плаття, гості, танці – все, як годиться. Мама Вови весь день за ним бігала. Це забавно виглядало з боку. Він же хлопець дорослий, а йому мама вічно шепоче то штани поправити, то пригладити волосся.
Сиджу я, їм дуже смачний торт. Раптом підходить до мене свекруха і каже: -Катя, ти дівчинка дуже активна, я вирішила, що ти будеш мого Вову ображати. Я з вами буду жити, сина в образу на дам. Ми ще до весілля вирішили жити у мене, адже квартира простора, а житло чоловіка здавати в оренду. Спочатку мені здалося, що вона жартує, але обличчя було дуже серйозним. — Але це моя квартира, я вирішую з ким мені жити. З вами я жити категорично не хочу. Жінка явно не очікувала такої відповіді. — Я так і знала, що ти хамка! Дарма Вовочка на тобі одружився! Сказала вона і пішла ска ржитися синові. Проводжала я її здивованим поглядом. Дуже цікава жінка, з нею треба бути акуратніше, а то на шию сяде.