Я у шлюбі вже 5 років і все було б добре, та ось тільки є одна проблема. А полягає вона в тому, що мій чоловік — справжній ненажера та егоїст. І я так говорю не тому, що ми з ним посварилися чи ще щось… просто сам факт є правда. Спочатку я особливо не помічала такої поведінки з боку чоловіка, але після народження сина він повністю змінився. Їсть він практично все, що поставиш йому перед носом. Так ще й свекруха постійно дзвонить і питає, як я її сина годую.
Іноді сягає абсурдного. Я надвечір залишила банани: вирішила зробити для дитини пюре від бананів. Відкриваю холодильник, а банани усі закінчилися. Я питаю у чоловіка, а він гордо заявляє, що все з’їв. -Та як ти міг усі банани в квартирі з’їсти? -Дуже просто, вони були смачні та стиглі. -А ти в курсі, що окрім тебе тут ще 2 особи живе і ми із сином теж хотіли банани? -Так вони у магазині продаються, у чому проблема? Іди, сходи та купи їх. -А Може ти підеш і все купиш? -Ні, куди я піду зараз? У мене футбол починається за 5 хвилин.
І так щоразу, коли пропадає щось важливе з їжі. Я вже стала по шматочках рахувати, хто і скільки всього у нас у сім’ї їсть. А коли показала свої підрахунки чоловікові, він став звинувачувати мене, мовляв, я йому приписую більше, ніж він з’їдає. Я не знаю що мені робити. Коли прямо кажу чоловікові, що він переїдає і це дуже дратує – він мене не чує та не вірить у це. Коли я скаржуся свекрусі, щоб вона якось вплинула на сина, то вона займає позицію дбайливої матері. Тому я залишаюся у безвиході.