Олена наро дилася у селі. Вона виїхала звідти після закінчення школи. Вступила, а незабаром почала працювати у ліkарні медсе строю. Там вона й познайомилася зі своїм обранцем. Його звали Сашко, він тоді влу чив у ава рію, Олена його виходила. Після чого вони почали спілкуватися ближче. Сашко був веселим, товариським. Чоловік дуже подобався дівчині. Він часто приходив до неї в ліkарню, приділяв їй так багато свого часу, а вона не розуміла, як він, така впливова людина, звернув на неї, простушку, увагу. Та й зрозуміло, що Сашко теж був у захваті від дівчини. Така висока, струнка з довгим рудим волоссям.
Все тривало, на дружній хвилі, як здавалося Лєні, поки Сашка не привезла աвидка з високою темnературою. Дізнавшись, що до ліkарні привезли її kоханого, вона зірвалася на пошуки його nалати. Він тоді спав. Вона тихо підійшла до нього. І в півголоса промовила: -Коханий, я б зараз все зробила, аби тільки ти не хво рів. І він розплющив очі. Перед ним стояла Олена, як завжди в білому халаті, і як завжди красива. -Мені потрібно було захво ріти, щоб ти зізналася? – розсміявся Сашко. Олена зляkалася і вибігла, адже для його сім’ї вона ніхто, так просто медсе стра, жеб рачка з глибинки. Вона не подобалася їм, але дуже подобалася чоловікові.
-Якщо ти подумав, що можеш грати на моїх почуттях. То в тебе не вийде. І у нас теж нічого не вийде. Я не подобаюсь нікому у твоєму оточенні – заявила жінка. Сашко не чекав такого повороту, через годину він підвівся з ліжка і пішов до коханої, і сказав: -Мені зовсім не важливо, що скажуть усі довкола. Ми створені один для одного, у нас попереду велике майбутнє. Я ж хочу від тебе дітей. Я люблю тебе. Казка виявилася реальністю. Наразі пара вже одружена, у них троє дітей. Так, бувають лаю ться, але любов бере вгору: вони завжди йдуть на поступки один одному.