Коли мамі було під п’ятдесят, вона вирішила вийти заміж за чоловіка, який був молодший за неї на десять років. Можливо вона вважала таким чином себе молодшою. Ми з сестрою намагалися її відмовити, але все марно. На той час ми, разом із сестрою, винаймали квартиру в іншому місті. Жили ми дружно, не сва рилися тому, коли сестра одружилася, ми продовжували жити разом. Так життя дешевше. Мама продала свою квартиру і на ці гроші купила сестрі автомобіль, як подарунок на весілля. А сама перебралася жити до вітчима. Через шість років сестрі зателефонувала сусідка мами і повідомила, що вітчим розлу чається з матір’ю, а оскільки тій нікуди йти, вона спить у сараї.
Ми, звичайно, зателефонували, щоби розібратися в ситуації. Вітчим, анітрохи не бентежачись, заявив, що наша мати тепер пенсіонерка і грошей у будинок не приносить, а він утримувати її не збирається. Ось таке кохання. Нам навіть стало відомо, що він собі вже когось надивився. Очевидно, ця жінка отримувала ще зарплату. Ми, не довго думаючи, вирішили, що де мирно уживаються троє, уживуться і четверо і перевезли матір до себе. Уявляю, як витягнулися обличчя в деяких із вас. Але запевняю вас, прагнучи жити окремо від батьків, ви не знаєте чого себе позбавляєте.
Вдома у нас тепер завжди затишно прибрано, і питання з харчуванням мати повністю взяла на себе. Боже, як смачно вона готує! І яке це щастя приходити до будинку, в якому на тебе чекають. Раніше, поки ми робили покупки, доки добиралися додому і готували вечерю, вже й на бічну було пора. А тепер у нас з’явилася нагода посидіти один з одним, поспілкуватися. У сім’ї у нас чітко розподілено обов’язки та статті витрати, тому й причин для свароk немає. Навіть горезвісного kонфлікту «зять-теща» ми не маємо. У мами дуже спокійний характер і вони із зятем чудово ладнають. У вихідні ми обов’язково кудись виберемося всі разом – у кіно, у кафе, ще кудись. Жити разом дружною сім’єю – це чудово!