Ми з моїми подругами втрьох дружили 15 років. Познайомилися в університеті і з першого курсу дружили. Я думала, що вони мої найрідніші люди. Одного разу мені подзвонили подруги і сказали, що сидять в кафе і запропонувала мені теж підійти і з ними посидіти. Я трошки подумала, але погодилася. Не встигла я покласти трубку, як почула їхню розмову. Вони разом обговорювали мене. Говорили, що мої сукні дуже старомодні, що я роблю макіяж, як у Баби-яги, і що мені пора міняти одяг і стиль. Друга говорила, що не варто було мене кликати.
Але перша відповіла, що була змушена зателефонувати і покликати, мовляв, шkодує мене. Я поклала трубку і почала ридати. Ніколи мені не було так бол яче. 15 років я вважала їх своїми близькими. 15 років я жила у брехні. Але я вирішила піти назустріч і поставити їх на місце. Я одягла своє найкрасивіше плаття, каблуки, зробила гарний макіяж і пішла, щоб мстити. Вони мене побачили, обійняли, почали робити компліменти.
Я їм сказала, що мені потрібно поміняти сукню, тому що воно у мене старомодне. А ще, що я сьогодні зробила гарний макіяж, адже я зазвичай роблю макіяж, як у Баби-яги. Тут дівчатка все зрозуміли. Спочатку вони сиділи бліді, дивилися на мене, але потім почали виправдовуватися, що просто жар тували і що вони дуже люблять мене насправді. Я їм подякувала за 15 років дружби і сказала, що більше їх знати не хочу. Заплатила за своє замовлення і пішла. Мені було дуже бол яче, але такі друзі мені не потрібні. Я не знаю, як тепер після цього буду довіряти людям. Краще бути завжди однією, ніж дружити з такими людьми.