Напевно, ніхто не повірить, що на п’ятдесятий день народження можна отримати такий подарунок. Того дня Андрій із дружиною замовили столик у ресторані. Вони вже збиралися вирушати до гостей. Але дружина мала потрапити ще в салон на макіяж та зачіску. Чоловік не став заперечувати, свят у такому віці не так багато, тож нехай порадує себе. Гостей особливих у них не було, тільки сестра з чоловіком, їхні племінники та діти. На жаль, склалося так, що вони дітей не мали. Спочатку вони із дружиною намагалися влаштувати власне життя, але в них нічого не вийшло. До ліkарів вони зверталися багато разів, але їм казали, що вони не мають жодних проблем.
Вони хотіли власну кровинку, тому продовжили спроби і паралельно жили на власне задоволення. Згодом вони звикли до такого і припинили думати про дітей. Все сталося тоді, коли він брав подарунки від гостей. На той момент дружина вже спізнювалася і не брала трубки, це не було схоже на неї, тож чоловік дуже хвилювався. Тут пролунав дзвінок. Він узяв слухавку і почув незнайомий голос. Це був головний ліkар першого полоrового відділення. Дружина Андрія, яка щойно наро дила, дала його номер, щоб ліkар сповістив.
Полоrи пройшли успішно, мамі та дитині нічого не загрожує. Андрій не міг повірити власним вухам, йому здавалося, що це дурний жарт, або якийсь дивний збіг обставин. Однак, коли він приїхав до полоrового будинку, то до нього вийшов головний ліkар, який провів його до палати. Він увійшов і побачив свого сина. Андрій був невимовно радий. Ніхто з двох не очікував, що життя може так повернутись. Адже останні тридцять років їм казали, що жодних шансів у них немає. Тепер вони, п’ятдесятирічні, сидять над своїм маленьким сином і не можуть повірити власному щастю!