Я навчаюсь у столичному університеті, приїжджаю до батьків раз на місяць. Мої батьки, заможні люди, забезпечували і забезпечують мене всім, що я забажаю… Місяць тому ми всі святкували фарфорове весілля моїх батьків. Було багато гостей, усі вітали тата і маму, бажали їм і надалі жити у коханні та злагоді. Три дні тому я знову приїхала до батьків. Мама мене обійняла і міцно поцілувала. Тато обмежився лише легким погладжуванням по голові. — А що з татом? — Запитала я у мами, коли він пішов. — Не зважай, він дуже зайнятий. Завал на роботі, – сказала мама.
Наступного дня я вирішила потішити тата. Напекла котлеток, які він так любив, і вирішила віднести їх на обід. Секретарка не хотіла мене пускати до кабінету до батька. Мовляв, має співбесіду. Але я прорвалась. Лоток із котлетами випав у мене з рук, коли я побачила батька з якоюсь дівчиною. Те, чим займалися вони… Я вибігла з кабінету. Довго, зі сльо зами на очах, блукала містом… Коли прийшла додому, мами не було. А батько сидів на кухні, чекав на мене. — Нам треба поговорити, — сказав він. Я сіла на стілець. — Я не виправдовуватимусь перед тобою, — почав він. — Ця дівчина, її звати Тамара… Я її кохаю!
— А маму чому обма нюєш? Чому не підеш від неї?! — Тому що сімдесят акцій моєї компанії я записав на її ім’я. Фактично вони мої, але юридично належать твоїй мамі. — То ти не розлу чаєшся через гроші? – Ми з нею вже давно чужі люди. Навіть спимо у різних спальнях. Гадаю, вона все знає. Принаймні підозрює… Ти зви нувачуєш мене в меркантильності, а сама?.. Адже якщо ти розкажеш мамі про побачене, ти сильно засмутиш її. І мене також. А я, коли засму чуся, позбавлю тебе грошей. Ти готова позбутися моїх грошей заради «правди»? Не знаю, чи готова розповісти мамі правду і розплатитися за це злиднями?