Ростити трьох дітей нам із чоловіком завжди було нелегко. Коли вони підросли, ми стали серйозно перейматися тим, де вони житимуть, коли створять сім’ю. Добре, що це питання саме вирішилося. Всі троє наших синів одружилися з дівчатами з досить забезпечених сімей, у всіх є своє житло. Нещодавно у нашій родині сталося велике щастя – дружина старшого сина подарувала нам онучку.
Ми із чоловіком були на сьомому небі від щастя. Відразу після наро дження дитини я накупила безліч подарунків, вирушила, щоб відвідати. Невістка зустріла мене з незадоволеним обличчям. Я подумала, що можливо це обумовлено поганим самопочуттям після пологів, але потім стала критикувати мої подарунки і ясно висловлювати своє невдоволення моїм візитом. -Софіє Степанівно, могли й попередити перед приходом, а раптом нам незручно?
Сказала вона наостанок. Додому я поверталась у сльозах. Почувалася я приниженою і ображеною, зі мною ще ніколи так зневажливо не зверталися, невістка ясно давала зрозуміти, що мене бачити просто не хоче. Незрозуміло, чим я заслужила таке ставлення. Але як я можу не відвідувати онука? Ми з чоловіком планували потім квартиру дітям залишити, але відчуваю, що як мінімум одному з наших синів нічого не дістанеться.