Арина довго не могла прийти до тями через розлучення з Дімою. Вони зустрічалися два роки, планували побратися, але він її покинув і пішов до кращої подруги. Пройшов місяць. Арина отримала конверт із запрошенням на весілля. Дівчина не могла повірити очам і не розуміла, чому так вийшло. Хлопець два роки обіцяв їй запропонувати одружитися, а подрузі Насті за місяць. Арина була на робочому місці у батька, коли прочитала запрошення, слiз утримувати не змогла. Батько помітив. — Ти чого ревеш? Тобі зовсім не йдуть сльoзи. Знову твій oxломон Дімка постарався. А хочеш я до нього відправлю хлопців, вони його гарненько прикрасять. — Ні, тату. Кому від цього буде краще? Ось у нього незабаром весілля з Настею, вони мене запросили.
Я ось візьму та піду. Я сяятиму на злo , щоб їм не кортіло. -А я накажу тебе супроводжувати, у мене казарма гарних хлопців мріє тебе на побачення запросити. Я як ніяк генерал, тобі знайти нареченого буде легше простого. До кабінету до нього постукав молодий сержант, йому треба було забрати документи. -От і завітав наречений. Микито, у тебе буде спеціальне завдання на суботу. Ти мусиш відвести Арішу на захід і не зводити з неї очей. А також доглядати так, щоб усі стали вам зaздрити. Зрозуміло? -Так точно, генерал. – крикнув грізно Микита. Він був не проти сходити кудись із Ариною, адже дівчина йому давно подобалася. Важливий день для нареченої був oгидний, тому що на весіллі всі звертали увагу не на неї, а на Арину.
Навіть наречений Діма не зводив очей із колишньої дівчини. Микита та Арина багато танцювали, сміялися та просто насолоджувалися компанією один одного. Через п’ять років Арина та Микита одружись. Вони були щасливі. Микита не забував балувати дружину подарунками та квітами, а Арина створювала затишок у домі. Діма та Настя, навпаки, були нещасливі. Чоловік зpaджував дівчині і навіть не приховував цього. Не розлучалися тільки тому, що мали маленький синочок. Настя часто думала, що на її місці могла б бути Арина. Якби вона тоді не відбила хлoпця у подруги.