Леся нарешті приїхала до села після довгої відсутності. — Я так сумувала за домом, — сказала вона собі. Леся росла єдиною дитиною, і батьки хотіли, щоб вона здобула вищу освіту. В інституті вона познайомилася з Тарасом, гарним хлопцем із сусідньої області, який нещодавно втратив маму. Леся була найкращою студенткою на факультеті та здала всі сесії на відмінно.
Якось, коли Леся вдихала солодкий аромат маминих троянд, вона почула стукіт у двері. То був батько Тараса, якого вона впізнала за сімейними фотографіями. Чоловік попросив Лесю вийти у двір, а щойно вони зустрілися, приголомшив її своєю пропозицією: — Лесю, виходь заміж за мого сина. Навіщо тягнути? Леся була дико здивована і відмовилася від пропозиції, заявивши, що хоче спочатку довчитися.
Однак вона думала про це всю ніч і наступного ранку поїхала першим автобусом до будинку Тараса. Провівши літо з Тарасом та його родиною, Леся вирішила залишитись і зрештою вийшла за Тараса. Восени вони мали весілля. Леся жодного разу не пошкодувала, що прийняла пропозицію батька Тараса, і прожила в селі довгих двадцять років, зрештою заочно закінчивши інститут. Ця історія вкотре доводить, що у житті треба вибирати серцем, а не думати весь час головою. Серце ніколи не помиляється, а історія Лесі – найкращий доказ цього.