Роман та Людмила були закохані один в одного протягом трьох років, коли вирішили одружитися. Проте за кілька тижнів до весілля Роман почав підозрювати свою кохану у зра ді. Незважаючи на її протести та відмови, він пор вав з нею, переконаний, що дитина, яку вона носить під серцем, не його. Він перервав усі зв’язки та поїхав із міста. Через двадцять років Роман випадкової зіткнувся зі своєю дочкою Софією, яка була напрочуд схожа на нього.
Вони сиділи в одній черзі в ліkарні, довго дивилися один на одного і зрозуміли, що є батьком і донькою. Чоловік був вражений подібністю і зрозумів, яку помилку зробив, покинувши Людмилу та їхню дитину. Він вирішив загладити свою провину і пішов вибачатися перед колишньою нареченою. Коли він дізнався від неї правду про ваrітність і про те, що її залишили ростити дитину одну, він відчув глибоке каяття у своїх діях.
Софія тепер виросла, мала гарне дитинство завдяки важкій роботі її матері, і вона навіть вступила до університету. Роман та Людмила знову розпалили своє кохання, і він став батьком Софії – у віці двадцяти років. Вони почали проводити більше часу разом і впізнавати один одного краще. Роман жалкував за свої минулі рішення і був вдячний за те, що у нього з’явився ще один шанс на щастя зі своєю родиною.