Віра із сином вийшли з автобуса і попрямували до магазину. — Ось у цьому селі живе твій тато, дідусь та бабуся, — сказала синові Віра. Вони йшли купувати тортик, щоби піти до них у гості, адже син захотів познайомитися з батьком. У продавщиці вона дізналася адресу Олега і попрямувала до їхнього будинку. Продавщиця попередила, що живуть там два Олеги. Обидва брати назвали дітей одним і тим самим ім’ям. Вони зайшли до доглянутого гарного будинку, де їх зустріли старий і старенька. Коли Віра розповіла, що народила від Олега, вони зраділи так, що навіть розплакалися. Адже син пішов із життя два роки тому, а дітей не мав.
Бабуся з дідусем дуже зраділи, що від сина лишилася пам’ять. Віра розповіла, що якось вони познайомилися з Олегом у місті, і так вийшло, що йдучи, він залишив їй папірець, де написав назву села, де він живе. А якщо вона захоче побачити його, знайде його там. Вона після цього вже дізналася, що вагітна та народила від нього сина. Минуло десять років, хлопчик захотів побачити батька, ось вона й наважилася приїхати до цього села. Баба Зіна дістала фотографії та почала розповідати про сина, але побачивши фотографії, Віра зрозуміла, що це не той Олег.
Вона вибачилася, а дідусь сказав, що відведе її до іншого Олега. Ось цей будинок уже був дуже брудним і недоглянутим, а перед будинком були троє дітей, які грали. Назустріч вийшов дід і покликав дружину. Вони здивувалися, як їхній син знаходить цих жінок. Ось у нього вже троє дітей, яких залишили їм, а самі поїхали у невідомому напрямку. Вірі стало соромно, вони попрощалися і вийшли. Баба Зіна сказала, що не відпустить їх так одразу і запросила до гостей. Віра із сином залишилися гостити тиждень, а потім поїхали. Обіцяли повернутись обов’язково, адже дуже покохали один одного, а хлопчика полюбили, як рідного онука.