Під час народження немовля мовчало: Лілія майже не звертала уваги на дії лікаря. Лікар лише запитав, чи хоче вона побачити свою дитину, попередивши її про щось, але вона категорично відмовилася. Вона була впевнена, що її дитина має надприродну схожість з її батьком, якого вона колись зустріла на роботі. Ілля був запальною людиною, але його дика вдача притягувала її. Вони прожили разом чотири місяці, протягом яких Лілія зрозуміла, що вона більше зацікавлена у їхніх стосунках. Вона мирилася з його відлучками та холодними відповідями, переконуючи себе, що він завжди до неї повертатиметься.
Щоб утримати його від відходу, вона заваrітніла, вважаючи, що це зміцнить їхній зв’язок. Коли вона повідомила цю новину, його реакція була неясною, але вона запевняла себе, що він просто не поспішає, щоб прийняти своє батьківство, що насувається. Проте егоїстичний спосіб життя Іллі продовжувався. Одного разу він раптово пішов, відмахнувшись від її побоювань щодо майбутнього їхньої дитини. У розпачі вона прибула до лікарні вже під час переймів і народила слабкого хлопчика.
Вона від початку відмовилася від дитини і навіть не обрала для нього ім’я, залишивши це рішення медсестрі , яка обрала ім’я «Святослав». Тим часом інша пара, Марія та Михайло, прожили у шлюбі 12 бездітних років, перш ніж звернулися до усиновлення. Вони обшукали багато дитячих будинків, доки не натрапили на серйозного 6-річного Святослава. Поговоривши з ним, вони зрозуміли, що він стане їм рідним. Святослав досяг успіху в навчанні, виграв престижну олімпіаду з фізики, чим дуже пишалися прийомні батьки.
Він ніколи не тримав зла на свою рідну матір і не шукав її. З іншого боку, Лілія вийшла заміж та народила двох дочок. Її шлюб був нестабільним, і вона ніколи не намагалася знайти свого першого сина, вважаючи, що його більше нема на цьому світі. Вона тримала його існування в таємниці від чоловіка та дочок. Святослав уже закінчив школу із золотою медаллю і вступив до одного з найкращих вишів країни, сповнений подяки своїм справжнім, хоч і прийомним батькам.