У мене в будинку мешкають дві родини. Перша сім’я – це моя дочка від першого шлюбу та її чоловік, друга сім’я – це я, чоловік та син. Донька із чоловіком живуть у нас тимчасово. Вона в принципі і може жити, за законом вона має право. Просто, вони з чоловіком купили квартиру, але у зв’язку з пандемією будівництво ще не закінчили. І не зрозуміло, коли вони поїдуть. Ще з самого початку домовилися, що комуналка спільна. Якщо щось по будинку потрібно купити теж скидаємося. Загалом із їжею тільки не домовилися.
Хоча, може, й правильно, молоді цілий день на роботі, вранці кави вип’ють і біжать, а ввечері чай тільки п’ють. Я на пенсію нещодавно вийшла, а чоловік трохи заробляє, тому ми не особливо харчуємося на широку ногу. Нещодавно помітила, вранці у відрі для сміття цілий пакет кісточок від черешні і коробку з-під ролів. Вчора ввечері ми їли картоплю з м’ясом. Чесно, якось стало неприємно. Я вирішила висловити доньці. -Могли б запропонувати хоча б, а не їсти в закритій кімнаті. Ми навіть не взяли б. Не гарно так, Народ. -Мам, Вибач, звичайно. Але це б ти не взяла. А твій син, у якого організм, що росте, або бездонний шлунок, йому і пропонувати не потрібно.
Він якщо що бачить на столі або в холодильнику — все доїдає. Він навіть не думає, що в будинку ще крім нього люди живуть і, можливо, це вони купили не для нього. Та й батько його вже такий самий. Ви бач, мам, але я не можу годувати їх. Та в чоловіка мого з донькою моєю не склалилися стосунки. Не лая лися вони, ні. Просто він наче не помічав її все життя. Поводився так, ніби йому не потрібні чужі діти. Ось тепер після сказаного, не знаю, як поводитися. Продовжувати лая ти доньку? А за що? За те, що вона їсть зі своїм чоловіком за свій рахунок? Немає сенсу.