З самого дитинства я мріяла. Я хотіла мати велику та дружну родину. Я прожила у шлюбі 16 років. Я любила чоловіка. Після весілля я заваrітніла та наро дила доньку. Батько балував її. Наша донька любила свого батька найбільше на світі. Мені було приkро, але я цього не показувала. Останні роки я помітила, що чоловік до мене охолонув. Невдовзі я дізналася, що у житті мого чоловіка є інша жінка. Я подала на роз лучення. Дізнавшись про причину роз лучення, моя дочка перестала спілкуватися з батьком.
Але на суді я дізналася, що дочка вирішила залишитися з батьком. Я просила не кидати мене, але донька не хотіла мене слухати. До того ж вона почала люб’язно спілкуватися з новою дружиною батька, покинувши рідну матір. Я страждала, плакала ночами, розривалася на частини. Я відчувала себе зайвою та непотрібною. Моя сестра порадила помститися їм. Коли я прийшла по речі, нікого вдома не було. Я змішала сирі яйця із соком скумбрії, налила цю суміш у шприц і почала вливати її в шпалери, оббивку меблів та різні щілини.
Я забрала із квартири все, навіть посуд, навіть речі доньки, що куnувала сама. Нехай батько куnує їй усе, коли вона вибрала його. Мені хотілося зробити так, щоб вони обоє страждали. Чоловік зрозумів, що це справа моїх рук, і став загрожувати поліцією. Я ні про що не жалкую, до того ж, вони не можуть довести мою провину. Я почуваюся переможницею. Вважаю, вони отримали те, на що заслуговують, я вважаю. Я помстилася їм за зра ду. І не кажіть мені, що моя дочка цього не заслужила. Зрада – це удар ножем у серце. Дуже важко не думати про помсту, коли ти вклав багато любові, сил та часу.