Вже 15 років, як я стала вдовою. Чоловік загинув так несподівано, що я залишилася з двома дітьми на руках. Добре, що вони вже були дорослі та навчалися в старшій школі, але це не полегшувало того горя, яке спіткало нашу родину. Спочатку біль був нестерпним, образ чоловіка постійно стояв перед очима, і я не могла згадувати про нього без сліз. З часом цей біль став менш гострим, але залишився таким же важким, тупим і ниючим. Але я продовжувала жити заради своїх дітей. Вони обоє чудово закінчили школу, вступили до університету, хоча й навчалися у сусідньому місті, де було більше можливостей і перспектив. Обидва знайшли хорошу роботу, і тепер у мене є онуки.
Після того, як діти поїхали, мені стало так самотньо повертатися до порожньої квартири. Тоді я вирішила піти працювати. Гроші мені були не дуже потрібні, адже пенсії цілком вистачало. Я ніколи не купувала нічого для себе, тому почала накопичувати заробітну плату на картці. Наприкінці року я поділила ці заощадження навпіл і подарувала дітям. Вони були здивовані, що в мене вдалося зібрати таку суму.
Згодом на роботі з’явився новий співробітник. Він був цікавим чоловіком, сам розлучений. Спочатку ми спілкувалися лише про роботу, але поступово наше спілкування стало дружнім. Він почав запрошувати мене до кафе, ми разом гуляли і багато розмовляли. З ним я відчувала себе спокійно і комфортно… Я й не думала, що знову можу відчути себе коханою.
Зрештою, він переїхав жити до мене, і мені стало спокійніше. Я вирішила повідомити своїх дітей про те, що в мене з’явився новий чоловік. Але їхня реакція мене розчарувала:
— Мамо, що ти на старість років вигадала? А як же тато? Ти зраджуєш його пам’ять!
— Мені важко жити одній, ви роз’їхалися по інших містах, тата немає вже багато років. Невже я не маю права на нове щастя?
— Ти чуєш? Яке щастя? Цей дід тебе, мабуть, дурити хоче.
— Я давно знайома з ним і не хочу чути таких речей про людину, яку ви навіть не знаєте!
— Мамо, вибирай: або ми з братом і твоя онука, або цей чоловік.
Діти поставили мені ультиматум. Вони так і не приїхали відвідати мене. Я була засмучена, але не одна. Той самий чоловік підтримав мене у скрутний момент і залишився поруч. Мій вибір був очевидним.