П’ять років тому не стало моїх батьків, і відтоді їхній будинок у селі залишався порожнім. Як єдиний спадкоємець, я вирішив продати його, адже не планував переїжджати туди. До того ж, я мав власну квартиру в місті. Більше того, я збирався виїхати за кордон, щоб заробити більше грошей. Мій син вже кілька років жив в Австрії, де влаштувався на роботу і одружився, тож будинок його бабусі йому також не був потрібен.
Я деякий час не поспішав із продажем, бо пропозиції, які надходили, були зовсім невигідними. Нарешті, минулої осені, я приїхав на кілька тижнів на батьківщину і вирішив провідати будинок у селі. Моя здивованість була величезною: подвір’я доглянуте, трава підстрижена, листя прибране, а сам будинок у чудовому стані. Я ніяк не міг зрозуміти, хто цим займався, доки до мене не підійшов Андрій, далекий родич і хлопець із сусіднього двору. Він привітався і пояснив ситуацію.
З’ясувалося, що він весь цей час доглядав за будинком і підтримував порядок після того, як не стало моєї мами. Андрій розповів, що планує одружитися, і тоді я запропонував йому оселитися в будинку. Він був порядною людиною, і я подумав, що краще, щоб оселя не пустувала. Спочатку я хотів дати йому 200 євро як подяку за турботу, але передумав. Зрештою, я вирішив подарувати йому будинок. Я певен, що моя покійна мама схвалила б цей вчинок.