Все своє життя Надія Михайлівна була переконана, що вона збудувала з невісткою ідеальні стосунки. Вона, проживши шість років під одним дахом зі свекрухою, зрозуміла, як важко бути на місці тієї, кого не завжди розуміють. Коли ж чоловік показав їй ключі від їх квартири, Надія не могла стримати сліз. На весіллі сина вона пообіцяла собі, що ніколи не стане тією свекрухою, яку всі бояться, і завжди буде підтримувати невістку, чим тільки зможе.
І все йшло добре. Надія Михайлівна не втручалася у стосунки молодих, не лізла в їхні сварки, намагалася триматися подалі від їхніх справ. Вона ставилася до Ані, як до власної дочки. Якщо потрібно було що-то з дому – свекруха завжди допомагала. Розводи на вікнах? Надія підказала, що варто додавати оцет у воду. Буряк виходив кислуватим? Вона поділилася своїми кулінарними секретами. А коли у Ані не виходили млинці, Надія з радістю навчила її, як правильно замішувати тісто.
І, здається, все йшло чудово. Але одного разу Надія вирушила на дачу на всі вихідні. По дорозі вона згадала, що забула окуляри на тумбочці, і вирішила повернутися за ними. Вона не подзвонила невістці, бо була впевнена, що за кілька хвилин Аня нічого не змінить. Коли ж Надія повернулася до будинку, вона почула розмову Ані з подругою по телефону. Та не почула, як двері відчинилися, і продовжила говорити.
“Та вона вже дістала, всюди суне свій ніс. Я не можу вже з нею”, – сказала Аня.
Надія тихо вийшла з дому, забула свої окуляри і сіла в машину зі сльозами на очах. Чоловік одразу зрозумів, що з нею щось не так, але вирішив не втручатися в “жінчині справи”. А Надія залишилася наодинці зі своїми думками, розмірковуючи, що ж вона зробила не так.