Після спокійного відпочинку в селі подружжя повернулося додому, задоволене покупками і готове насолодитися останніми днями літа. Однак їхній спокій порушив несподіваний телефонний дзвінок від далеких родичів. Ті висловлювали своє розчарування, що подружжя не відвідало їх під час поїздки. Розмова швидко переросла у прохання, яке більше нагадувало вимогу: родичі повідомили, що їхня донька Поліна вступила до інституту в місті, і вони вирішили, що вона житиме у будинку подружжя під час навчання.
Подружжя було шоковане такою зухвалістю, адже вони ледве згадували, ким була Поліна, а родичі навіть не поцікавилися їхньою думкою з цього приводу. Більше того, родичі вже “зарезервували” для Поліни кімнату, яка залишилася вільною після того, як їхній син переїхав. Така поведінка, що повністю ігнорувала право подружжя на автономність, викликала обурення.
Чоловік запропонував дипломатично відмовити, пославшись на те, що кімната ще потрібна сину. Однак дружина виступала за відвертість. Вона наполягала на тому, що краще одразу вирішити цю ситуацію і не приймати нав’язані обов’язки. Жінка запропонувала родичам інші варіанти – поселити Поліну в гуртожитку чи зняти для неї квартиру.
Подружжя твердо заявило про свою відмову, незважаючи на можливі наслідки та образи. Для них було важливо зберегти спокій і незалежність своєї родини. Вони вирішили, що їхній комфорт і благополуччя важливіші за поступки сумнівним вимогам далеких родичів.