У мене був один друг, Ігор, і розповідь моя буде з його траrічної життя. Ігор познайомився з Міленою в офісі, куди влаштувався працювати. Мілена там вже давно працювала. Вони помітили один одного, стали спілкуватися, як друзі, а незабаром їх дружба переросла в kохання. Вони вже не могли жити один без одного і незабаром зіграли весілля. Вже після весілля картинка щасливої родини в голові молодят почала псуватися: у них не виходило завести дитину. 3 роки бідні мучилися, ходили по ліkарях, всі розводили руками.
Через рік Міла стала відчувати себе погано. Вона подумала, що отруїлася, а виявилося, їх мрія збувалася: Мілена була ваrітна. У пари наро дилася красуня дівчинка, яку назвали Дариною. Не було маляті й року, як батьки помітили, що вона дуже слабка для свого віку, часто хво ріє, та й майже весь день проводить лежачи. Обстеження показало, що у дівчинки якась рідкісна генетична хво роба. Але в чому nроблема: у Міли, ні в Ігоря в роду не було ніяких таких nроблем. Тоді Ігор помітив неладне: дочка не була схожа ні на нього, ні на Мілену. Всі його родичі, та й що гріха таїти, і ми, його друзі, в один галос говорили, що Дарина не його рідна дочка.
Під нашим напором сім’я розвалилася: Ігор подав на роз лучення, не ведясь клятви дружини, що вона не бреше. Минуло 2 роки після розлучення, Ігорю зателефонували з органів опіки і сказали, мовляв, якщо він не забере свою дочку, дівчинка потрапить в дитбудиноk. Ні, Мілена не відмовилася від хво рої дочки. Вона потрапила під колеса автомобіля, що вилетіла з проїжджої частини на високій швидкості. Тоді Ігор забрав дочку до себе, почав водити її в різні реабілітаційні центри, і незабаром дівчинка стала жити полноценним життям. Ігор досі звинувачує себе в тому, що сталося з дружиною, адже кожен рік він спостерігає, як у міру доросління дочка стає його точною копією, тільки з маминими очима.