Повернувшись до рідного міста, Настя прогулювалася знайомими вуличками За десять років тут мало що змінилося. Навіть ями на асфальті ті ж самі. Настя ніколи не шкодувала, що колись поїхала звідси. У Німеччині вона знайшла щастя. Батьківщина будила в ній тільки nогані спогади. Батько пішов з сім’ї, коли їй було п’ять.
Мати це дуже важко переживала це і впала в деnресію. Після зради батька мати дуже змінилася. Вона замкнулася в собі. Свого часу у неї було багато подруг, але після відходу батька вона практично не стежила за собою і рідко виходила з дому. Вона і на Насті зривала свій nоганий настрій. Настя розуміла, що мама не зі зла. Але в рідному домі вона відчувала себе дуже незатишно. Коли в університеті їй запропонували взяти участь у програмі з обміну студентами, Настя радісно погодилася. Її анкету схвалили і профінансували її навчання в Німеччині. Тільки мама зовсім не раділа за дочку, вона звинувачувала Настю в егоїзмі. Після її переїзду від носини були натягнуті.
Мама неохоче говорила по телефону. Після універу Насті в Німеччині запропонували роботу, і вона залишилася там. Рік тому познайомилася з хорошим хлопцем, і він зробив їй пропозицію. Настя повернулася на батьківщину, щоб запросити маму на весілля. Коли вона побачила маму, насилу її впізнала. Вона сильно схудла і постаріла. А коли розповіла матері про причини приїзду, мати категорично відмовилася їхати куди-небудь. Насті було прикро, але вона промовчала. До Німеччини вона поверталася в думках: «хіба можна себе ось так закидати?»