У Валентини два сини були, старшого вона завжди любила трохи більше, ніж молодшого, бо Степан був схожий на неї зовні. Молодший син одружився з однокурсницею, коли йому було двадцять п’ять. Злата була єдиною дочкою баrатих батьків. У них з Іваном справжнє kохання було. Коли Валя вперше побачила невістку, одразу її не схвалила. По ній видно, що вона білоручка, яка ніколи на городі не працювала. До того ж Злата була справжньою красунею. Старший брат, коли її вперше побачив, його в душі заздрість кольнула.
Він би й сам хотів собі таку дружину, але такі в селі не водилися. -Твоя Злата ні на що не годиться. Вона хоч раз у своєму житті копала город? -Ні, мам. Навіщо це їй? Ми ж не збираємося жити у селі. Її тато мене на роботу влаштував, у Злати квартира є у місті. Валентина невдоволено підтискала губи. Весілля зіграли гучне, багатолюдне, всі витрати на себе взяли батьки Злати. Їм було зовсім не шкода грошей на єдину дочку. Після весілля Валя рідко бачила молодшого сина, він був занурений у роботу, а жінка не горіла бажанням їздити до нього в місто. Потім Злата наро дила їй онука. Вони з Іваном приїхали відвідати рідню, коли хлопчику рік виповнилося.
Того вечора Іван та Валя пішли до сусіда, щоб віднести йому інструменти, які позичила жінка минулого року. Повернувся Степан, він був п’яний. Побачивши, що Злата одна, він накинувся на неї, порвав футболку і намагався поглумитися. На крики дівчини прибіrли Валя та чоловік Злати. І тут Степан почав виправдовуватись, що Злата сама до нього полізла. Валя почала захищати сина. Злата лише беззвучно nлакала. Іван чомусь проігнорував докази начебто порваних речей і повірив братові, став на дружину кричати. Дівчина взяла дитину, сіла у машину та поїхала. Пізніше Іван зрозумів, що припустився помилки, але було вже пізно. Дівчина його так і не вибачила.