Павло сидів у лікарняному коридорі. До нього стало доходити, що ж щойно сталося. Справді, для одного дня двічі стрибати зі стану повного щастя, у безодню відчаю – це вже надто. Павло завжди мріяв про велику родину. Одружився він у двадцять. Але лише через шість років дружина подарувала йому сина. Павло посміхнувся, згадавши вибух емоцій, що його охопив, коли він вперше взяв сина на руки. Він був готовий заради нього і дружини гори згорнути.
Бог виявився милостивий до Павла — за що б він не брався, все в його руках горіло і зліт кар’єрними сходами здавався таким природним. Але для повного щастя йому потрібна була ще й дочка. І ця його мрія також здійснилася. Тепер йому залишалося тільки працювати, щоб дорогі йому люди нічого не потребували. Минали роки. До моменту, коли дочка приголомшила його звісткою про свою вагітність, Павло був досить успішним підприємцем.
Донька категорично відмовилася назвати батька дитини. Звичайно, Павло був спершу шокований, однак згодом змирився, і сім’я почала готуватися до поповнення. Сьогодні вранці вони привезли доньку до пологового будинку. Пологи були важкі і всі добряче перехвилювалися, але онука народилася здорова і горласта. Не встигли вони добре порадіти, як лікар повідомив, що дочка втратила багато крові. А потрібної групи крові у лікарні немає.
Звичайно, Павло здав свою кров, але вона не підійшла. Поки Павло дзвонив знайомим, намагаючись вирішити це питання, до дружини підійшов якийсь чоловік і почав її розпитувати про дочку. Потім здав кров і вона підійшла. Ще секунду тому Павло тішився, що з дочкою тепер все гаразд, але зараз його мучив невиразний здогад. Тільки зараз він став розуміти, що діти на нього зовсім не схожі.
І на свою матір вони теж не схожі. Довго розмусолювати проблеми було не в характері Павла. Він вирішив пройти тест на батьківство. Поки все було зроблено, Павло багато думав про те, чи потрібно йому знати правду. Він вклав у своїх дітей стільки праці та кохання, що якимось тестом на батьківство цього не стерти. Це його діти і відмовлятися від них він не збирався за жодних обставин.
Отримавши відповіді тесту, Павло не відкривав конверт. Прийшов додому, віддав конверт дружині та пішов до свого кабінету. Через якийсь час Павло помітив, що дружина зібрала свої речі та йде з дому. Діти вже всі знали, але йти з матір’ю відмовилися. З того часу в житті сім’ї Павла нічого не змінилося. Дружина дзвонить іноді дітям, намагається налагодити з ними стосунки, але діти поки що не готові пробачити матір.