Ніна з Вадимом не були в роз лученні, але чоловіка жінка бачила раз на кілька місяців. Справа в тому, що Вадим працював в іншій країні: там йому платили більше. Коли їм з дружиною виповнилося вже достатньо років, їх син вже був самостійним хлопцем, і людям похилого віку в загальному-то багато чого вже було не потрібно, Ніна часто дзвонила чоловікові і просила приїхати вже назавжди – дні з дружиною доживати. Вадим все говорив, мовляв, ось як він теж на пенсію вийде-тоді і переїде назавжди. Ніна вже звикла жити одна. Син часто до неї приїжджав зі своїми двома хуліганами.
Вони бабусі нудьгувати не давали. Ось, настав той день: Вадим мав бути з хвилини на хвилину. Ніна в поспіху накривала на стіл, не вірячи своєму щастю. Вона вирішила збігати в магазин за сиром, адже потрібно ж було чоловіка його улюбленим кулінарним шедевром пригостити! Вийшовши з дому, Ніна не повірила своїм очам: перед нею стояв Вадим з маленькою 4-річною дівчинкою. — Нін, це … моя дочка, — сказав Вадим, дивлячись у підлогу. — Зрадник! Як ти міг? — кричала Ніна. Вона побігла до ставка, сіла на березі, дивилася вдалину і думала про себе, що вона зробила не так. І тут згадала, як вона сама підбадьорювала чоловіка виїхати на підробітки.
У них тоді іншого вибору просто не було. Ніна подумала, що саме вона у всьому винна. — А де мати, — спитала вона по поверненню додому. — Її не стало під час nологів, — Вадим не міг дивитися в очі дружині , — я все розумію, ми переїдемо в інше місто, щоб тебе не ганьбити, пробач. — Слухай, ти давай за сиром збігай і за продуктами для дівчинки, а то у нас там миша в холодильнику повісилася. А ми поки познайомимося. Очі Вадима заблищали, а Ніна підійшла до дівчинки. — Я Ніна. Тепер я буду піклуватися про тебе, ти ж не проти? Зараз ТАТО принесе нам сир, і ми з тобою сирників насмажимо! Дівчинка обняла Ніну за ногу, і все у них з тих пір йшло прекрасно.