Моя сестра Аліна виросла жа хливою еrоїсткою. Батьки не могли дати мені в дитинстві все, що я хотів, і тому вони вирішили хоча б дати це все Аліні. Ні в чому не було відмови. Все, що забажає – все отримає. Без обмежень. Ось і виросло, що виросло. Аліна весь час вривається у моє життя як буревій, а потім зникає. Мені залишалося розгрібати всі ті проблеми, які вона залишає мені. Нещодавно знову вчудила. З’явилася до мене додому та вимагала гроші. — Мені потрібно тридцять п’ять тисяч! Сесію не можу закрити без грошей, бо на кафедрі не пускають! Денисе, допоможи мені!
— Так? У твоєму потоці є хлопець Остап. Він закрив сесію спокійно. Ви віддалено навчаєтесь, Аліна, які тридцять п’ять тисяч на сесію? – Я б сама їх заробила, але я не маю професії, треба вивчитися, бо так не беруть! Батьки на роботі наполягають і не розуміють мене! Виручи, будь ласка! – Аліна. Це дистант. Які гроші? Та й сесію закрили вже давно! Я тобі нічого не дам. — Але ти і жадібний! Якщо я не вивчуся, то ти ви нен у цьому, тому що не допоміг! Вона вибігла з квартири, голосно грюкнувши дверима. Я важко зітхнув і вирішив дізнатися про все в деканаті університету, де вона навчається.
Прийшов я, значить, у деканат і спитав про те, як справи у моєї сестри. Жінки з деканату трохи розгубились. Вони чомусь не зрозуміли про кого я, а потім знайшлися відомості. Виявляється, Аліну відрахували ще після першої сесії, яку вона провалила на першому курсі. З того часу минув рік. І вона не знайшла роботу, а просила грошей у батьків «на навчання». Звідки в неї стільки наха бства? От і я хотів би про це дізнатися. Але я попросив у деканаті дозволу сфотографувати наказ про її відрахування, адже ні я, ні батьки про це не знали. Побачимо, що батьки скажуть на це.