Ще до весілля, в очах коханого, я побачила незрозумілу тривогу. Думала – це від переживання перед таким важливим для нас днем. Поки він, бентежачись, не спитав у мене: — Ти здорова в тому плані? Чи зможеш наро дити мені дитину? Мене це питання вибило з колії. Чому він взагалі про це заговорив? Адже чудово знав, що в мене нікого до нього не було. — Навіщо це питання зараз? — Я думаю, що варто було б перед весіллям все ж сходити до ліkаря і добре обстежитися. Тут я розлю тилася. Але сва ритись не стала. — Ти проігнорував моє запитання. До чого ці питання? Раніше й мови про це не було. А тут така зацікавленість. Хочеш сказати, що якщо я не перевірюсь, то весілля не буде? Я, наприклад, не бачу причин перевірятись.
У моїй сім’ї ніколи жодних проблем не було. Рома насупився і замовк. А наступного дня знову наполягав на обстеженні. Тут я точно була переконана: це все затіяла майбутня свекруха. Я прямо запитала у коханого, і він підтвердив мої припущення. Мене ситуація дуже розлютила, і з іншого боку чудово розуміла її. Все ж таки один син і хотілося б продовжити свій рід. Я подумала і сказала: — Передай мамі, що у нас все буде чудово, і ми обов’язково подаруємо їй онуків. Скільки Богом призначено, стільки родимо. Аби було здоров’я їх виховувати.
Все так і склалося. Після 10 років нашого життя з Ромою ми народили 4 дітей. Думаю, що на цьому ми не закінчимо. Мама чоловіка ніяк не натішиться онуками. Але як би вона їх не любила, все ж таки не може впоратися відразу з усіма. Все ж таки дуже активні і їх багато, а вона одна. Та й взагалі постійно шкодує сина, який буквально мешкає на роботі через те, що потрібно забезпечувати велику родину. Я все чекаю, коли вона скаже: «Досить вже народжувати!». Але після народження чергового онука свекруха з усмішкою на обличчі каже, що це ще один щасливий день її життя. Що ж, хотіла велике потомство, тепер нехай бавиться.