Я досі в нерв овому стані і не знаю, як далі жити з чоловіком через його вчинок. Мій чоловік не заступився за мене і мою дитину, коли нам потрібна була його підтримка і опора, адже він же наш захисник, але я, на жаль, помилилася. Одного разу ми їхали в поїзді до батьків. Моя дитина почала вередувати і плакати. Приблизно через 20 хвилин істериkи до нас підійшов якийсь чоловік і накричав на нас, сказавши, що я повинна була залишати дитину вдома, а не везти з собою. У цей час чоловік сидів поруч і,
промовчав. З нами дуже rрубо поставилися, а він ні звуку не видав. Після події я намагалася поговорити з ним, але він і слухати не захотів і, до того ж, сказав, що цей чоловік мав рацію, і брати з собою дитину була дуже погана ідея. І з одного боку він мав рацію, а з іншого боку, він адже повинен був заступитися і поставити на місце цього незнайомця. Якби його звинуватили в чомусь, я б горою стояла і захистила б його.
Мій батько завжди говорив, що чоловік повинен захистити сім’ю незалежно від обставин. Але мабуть-це не для мене. Всі мої подруги і їхні чоловіки не розуміли вчинок мого чоловіка. А мені дуже соромно з’являтися на публіці разом з ним, думаючи, що подібне ще раз може повторитися. Невже через це я вирішу розл учитися з ним. Про цей вчинок вирішила поговорити з батьком, щоб він з ним поrоворив, але вони посварилися, так як мій чоловік твердив свою правоту і мою провину. Але мій чоловік так і не зрозумів, що повинен був заступитися за мене. І не усвідомив, що могло статися через його мовчазність.