Павла знали всі на селі ще з дитинства. Хлопчик любив копатися на городі з бабусею. Вона йому й прищепила любов до біології. Павло почав більше читати про рослини, батьки думали, що це згодом минеться, але ні. Павло навіть вступив на біофак, добре його закінчив і знову повернувся до села. Влаштувався працювати у школі вчителем біології та хімії. А у вільний час він будував великі теплиці на своїй території та вирощував овочі. Мати йому постійно казала, що якось не личить учителю в грядках копатися. Але у Павла так і залишилася велика любов до городу. Він постійно nродавав овочі, вони в нього були особливо смачні, причому цілий рік. Усі в селі, якщо щось не встигали виростити, то зверталися до Павла.
Павло був дуже розумним чоловіком, писав наукові роботи, отримував великі гроші. Тож будинок собі облаштував, найбільший у селі став. Залишилося тільки наречену собі знайти та сім’ю завести. Із цим якраз у Павла були nроблеми. Дівчата його віку йому не пасували. Якісь усі не роботящі, адже у Павла великий будинок та город. Потрібно було, щоб дівчина все по дому могла добре робити, в рослинах розбиралася, так ще й симпатична на обличчя була. У свій час приїхала до них у школу нова вчителька з літератури.
Павло її доглядав спочатку, а потім закинув. Тому що вона свою увагу на Ваську сантехніка звернула, за нього вийшла заміж. А одного разу Павло забув гаманець просто біля каси нового магазину. Коли назад повернувся, то мила касирка Світлана передала йому гаманець. На знак подяки Павло вирішив куnити тортик та почекати Світлану з роботи. З того часу вони й стали близько спілкуватися, Павло заявив сім’ї, що збирається одружитися. Але мати не очікувала, що Павло вибере собі за дружину таку жінку. Світлана хоч і була мила, але така худа, одні шкіра та кістки. Як вона справлятиметься з городом невідомо. Більше того, Свєта має 5-річного сина від першого шлюбу. Але Павла це анітрохи не бентежило. Він був радий, хоч мати так і не зрозуміла, що її освічений та розумний син знайшов у звичайній продавчині в магазині.