Вечір тридцять першого грудня. У Іри в гостях свекруха та золовка з сім’єю, але їй не до них. Чоловік із ранку, затемно, поїхав і не відповідав на дзвінки. А її потрібно було зателефонувати йому. Попередити, що збирається поїхати до мами. Зустрічати Новий рік із нею. А чоловік, як на зло, не відповідав на дзвінки… Півроку тому не стало тата Іри. Тиждень тому Іра зателефонувала мамі, запросила зустрічати свято у себе. Мама відмовилася. Сказала, що не хоче стискати їх. Дочка тоді насилу, але прийняла рішення мами. А потім передумала. Вирішила наполягти на своєму.
Але… Квитків на потяг до Києва, на превеликий ж аль Іри, вже не було. А сьогодні вона виявила, що квитки з‘явилися. І вирішила, що сама поїде до мами. Зустрічати з нею Новий рік. У принципі, у неї вдома все готове. Ялинка встановлена, іграшки розвішані, частування приготовлені. Хтось скаже, мовляв, як так можна, залишити гостей вдома самих, а самій виїхати в інше місто? Але як вона може зустрічати свято з родичами чоловіка, коли її мати там одна?! Ну ось де його носить? Іра дуже не хотіла їхати, не попередивши чоловіка. Адже так можна нарватися і на сkандал. І, можливо, руйнацію сім’ї. Адже це її перший Новий рік у сім’ї. Якби вона змогла додзвонитися до Ігоря, зуміла б пояснити все. А так… Виїхати не попередивши…
Це загрожує чимось поrаним. Але все! Часу більше нема. Іра викликала таксі, нікому нічого не сказавши, вислизнула з дому та поїхала на залізничний вокзал. Всю дорогу вона дзвонила чоловікові. Безрезультатно. Іра зупинилася перед вагоном. Серце розривалася на частини перед нелегким вибором. Мама чи чоловік? Мама чи чоловік? Мама чи чоловік? Поки вона вибирала, поїзд пішов. Іра під’їхала до будинку одночасно із чоловіком. З ним у машині було видно ще силует? Хто там? Коли пасажир вийшов з машини, Іра впізнала маму… Як виявилося, Ігор, бачачи метання дружини, просто поїхав, вмовив тещу і привіз її. Все свято Іра не відводила захопленого погляду з чоловіка. Ось він, той, хто піклуватиметься про неї все життя!