Коля був старшим серед трьох братів. Насилу закінчив школу. Влаштували його на роботу вантажником у магазин. Працював він абияк, з-під палиці. Натомість із задоволенням сидів в інтернеті. Свого комп’ютера він не мав. Бігав до сусіда, діда Івана. Тому діти купили комп’ютер, щоб говорити з ним по Скайпу. Коля допомагав старому користуватися комп’ютером, а той дозволяв хлопцеві лазити по мережі. Там, у соцмережах, він і познайомився з Ганною. Закохався, почав збирати гроші, щоб поїхати до коханої. Накопив – поїхав. Матері обіцяв дзвонити.
Дзвонив чітко вечорами суботи. — У мене все нормально. Працюю. З Ганною в мене все гаразд. Ганна була на три роки старша за Колю. Натомість скромна, господарська дівчина. Скромна -скромна, але керувала чоловіком твердо. Це влаштовувало чоловіка. Жили вони у селі, поряд із великим містом. Разом із бабусею Ганни. Та була дуже суворою жінкою. — Будеш скандалити — прожену! Питимеш — прожену! — Сказала вона Колі. Коля старанно виконував усі справи вдома, а ще ходив на роботу. Незабаром у них із Ганною народився син. Коли синові виповнилося три роки, Микола вирішив поїхати, відвідати батьків. Галина здивувалася, коли до її будинку під’їхала машина, а з неї вийшли чоловік та жінка з дитиною на руках.
— Ви до кого? — Запитала вона. — Ти що, мамо? Сина не впізнаєш? – здивувався чоловік. Микола переодягся, і почав наводити порядок. Звик він у Ганни, не може без діла сидіти. Дров нарубав, паркан полагодив, грубку підремонтував… Батько більше до випивки здатний, будинком займатися йому нема часу. — Чому ти цього раніше не робив, синку? — Запитала Галина. — Бо раніше іншого життя не бачив. Адже ви самі нічого не робили. – Нас влаштовує, – огризнулася мати. Микола пропонував братам переїхати до міста, знайти нормальну роботу. Але ті відмовились. Їм так зручніше. Трохи попрацював, а потім грій пузо на сонечку. Кожен сам хазяїн своєї долі.