Василь пішов з дому після закінчення школи, одразу після свого 17- річчя через обставини, які змусили його відкласти свою мрію стати програмістом. Він поїхав до іншої країни, щоб заробити грошей. Довгий час Василь не мав можливості спілкуватися зі своєю сім’єю, оскільки в нього не було комп’ютера або телефону з камерою. Він залишив свій телефон у батьків, у яких взагалі не було такого пристрою . Василь планував заробити достатньо грошей, щоб купити новий телефон, щоб він міг дзвонити батькам на свій старий апарат . Через відсутність спілкування, його батьки втратили сон на кілька місяців. Нарешті через деякий час Василь зателефонував додому і повідомив своїх батьків, що знайшов роботу на фермі.
По відеозв’язку він показав їм свою кімнату, саму ферму та місце, де вони готували їжу. Батьки розплакалися і сказали, що вони дуже пишаються ним. Василь два роки працював за кордоном, посилаючи гроші своїм батькам і збираючи на свою мрію вступити до університету. Напередодні Нового року Василь подзвонив мамі та татові , щоб повідомити їх, що скоро повернеться додому разом із дружиною та дитиною. Природно, його батьки не очікували почути таку новину. Вони були здивовані, що їхній син одружився і став батьком, але вони вітали поповнення в сім’ї та погодилися дозволити їм пожити у них, доки вони не знайдуть квартиру. Якось листоноша принесла їм дивний лист із печаткою польського центру усиновлення. Батьки Василя були збентежені і не розуміли, яке відношення цей лист взагалі має до них. Під час вечері мати Василя принесла листа синові та його дружині і попросила їх пояснити його значення.
Потім Василь почав розповідати свою історію . Він розповів, що познайомився зі своєю дружиною Маринкою, коли допомагав лагодити комп’ютер у дитячому будинку, де вона працювала нянею. Вони зустрічалися протягом року та одружилися у місцевій церкві. Через місяць у притулок привезли маленького хлопчика на ім’я Марек. Мати віддала його на усиновлення, оскільки він народився незаплановано і не від коханого чоловіка. Василь та Маринка взяли його до себе та вирішили зробити його частиною своєї родини. Батьки Василя спочатку були здивовані, але, зрештою, прийняли Марека як свого рідного онука. Вони пишалися Василем і тим чоловіком, яким він став !