Моєї матері було дуже важко у той період. Ми всі жили у двокімнатній квартирі, і, на щастя, їй доводилося дбати лише про нас, а не про житло. Я пам’ятаю, як моя мати завжди працювала, приходила додому пізно, готувала вечерю та забиралася, я допомагала їй. Вона була одинокою матір’ю, яка виховує трьох дітей. У дитинстві моя мати постійно говорила мені працювати та заробляти гроші, щоб полегшити їй життя. Але я вирішила більше ходити до школи і здобувати освіту для кращого майбутнього для себе. Після закінчення школи знайшла роботу на неповний робочий день. Через рік я зустріла Петра, і ми вирішили жити разом.
Ми позичили квартиру у матері Петра, почали здавати її, доки вона була в Італії, і використали гроші від оренди, щоб погасити кредит. Моя мати часто зверталася до мене за допомогою, але я не могла дати їй грошей через наш кредит. Пізніше я народила дочку. Моя свекруха часто приїжджала до нас у гості, іноді допомагала нам фінансово. Потім померла сестра моєї свекрухи, і вона заповідала свою однокімнатну квартиру матері мого чоловіка. У той час моя сестра вже виходила заміж і чекала на дитину, тому я запитала свою свекруху, чи може вона дозволити моїй сестрі пожити там. Свекруха погодилася, і моя сестра з чоловіком оселилися у квартирі.
Однак, коли свекруха повернулася з Італії, вона сказала, що хоче зупинитись у квартирі. Я попросила сестру з’їхати, але вона була засмучена і не хотіла їхати. Пізніше моя мати прийшла до нас і почала просити мене дозволити моїй сестрі залишитися, тому що вона була ваrітна і їй не було куди йти. Але я пояснила своїй матері, що нам треба думати наперед і не покладатися на інших у вирішенні наших проблем. Сестра зрештою повернулася до матері. Зараз моя сім’я скривджена на мого чоловіка та його матір за те, що вони вважають зрадою, але я вважаю, що у всьому винні вони самі. Потрібно було думати про те, де жити, перш ніж одружуватися та народжувати дітей.