Поруч зі мною жила дівчина. Її звали Аліна. Вона була відома тим, що ставилася до людей похилого віку з повагою і була добра до своїх односельців. Усі любили Аліну за її скромність. Я знав, що їй дуже подобався Богдан, але вона була надто сором’язлива, щоб заговорити з ним першою. Усі в селі казали, що вони будуть чудовою парою, але цього не сталося. Якось Аліна пішла на сільську дискотеку, де до неї почав чіплятися Павло. Вона надовго запала у його серці. Увечері того ж дня хлопець пішов за нею додому і потяг дівчину до лісу. За кілька місяців Аліна дізналася, що ваriтна. Батьки Павла змусили її вийти заміж за їхнього сина, хоча вони і не любили один одного.
День їхнього весілля був найгіршим моментом у житті Аліни. Вони весь час сва рилися, і навіть найдрібніші побутові проблеми закінчувалися розбитим посудом. Після народження дитини в їхній родині постійно панували негаразди. Павло намагався втекти від сімейних негараздів, вирушивши до місцевого нічного бару, де й познайомився з Оленою. Аліні було все одно, і вона сподівалася, що її коханий вибере kоханку. Тим часом Богдан знайшов дівчину і одружився, бо всі довкола казали, що йому час створювати сім’ю. Якось Аліна стала свідком того, як її чоловік крав паливо з трактора сільського старости.
Вона була сита по горло їм і закричала: — Ти зовсім збо жеволів? Я втомилася від цього! Аліна зібрала речі та переїхала жити до батьків у місто. Мати порадила їй залишитися заради дитини і не бути предметом обговорення, але Аліна сказала: — Нехай люди живуть із цим недоумком, але я не збираюся. Краще бути предметом обговорення, аніж жити з таким чоловіком. З того часу життя Аліни змінилося на краще. Вона переїхала до міста і знайшла роботу. Нещодавно вона випадково зустріла Богдана і дізналася, що він теж розлу чився з дружиною, яку теж не любив.