Алла була на третьому курсі коледжу, коли одного вечора прийшла до мене і поклала переді мною тест із двома смужками. Я була здивована, тому що я не знала, що в неї є хлопець, але я проковтнула це і просто запитала, коли молода пара планує одружитися. Алла вклонилася і сказала, що нічого не буде, і вона сама виховуватиме дитину. Вона спочатку була проти заміжжя. Моїй онуці зараз півтора роки. Моя дочка стала мамою у 22 роки. Незважаючи на всі мої докази, дочка запевняла, що впорається з усім і не проситиме моєї доnомоги – ні матеріальної, ні моральної. Однак я бачу, що вона насилу справляється. Часто дочка ходить заспана та немита. Вона вночі працює віддалено, а вдень возиться з дитиною, іноді я заходжу до неї, а вона спить поряд з малечею. Я не знаю, як вона далі так житиме. Мої друзі та знайомі не вірять, що я не доnомагаю з онукою. Вони кажуть, що не змогли б так поводитися по відношенню до своєї єдиної дитини.
А ще всі дорікають мені, кажучи, що я маю бути щасливою, бо вони мріють мати онуків, а у них їх немає. Нещодавно найкраща подруга запросила Аллу на своє весілля. Дочка сказала мені про це наперед. Вона пояснила, що хоче розділити радість цього дня зі своєю подругою, хоч би виїхати на кілька годин. Але я прямо заявила, що не збираюся няньчитися з онукою. Дочка благала, сльо зи лилися, але я не здавалася і продовжувала оборонятися. Потім, вона наче забула про те свято, нічого мені не сказала. Я подумала, що Алла здалася. Але ні! Вона вигадала хитрий план. У неділю вранці дочка попросила мене зайти до кімнати її онуки, поки вона спить, і посидіти з нею кілька хвилин. Вона сказала, що піде до магазину за молоком, бо воно скінчилося. Я погодилася, звичайно.
Внучка мала спати до десятої, а було лише сім ранку. Алла вийшла, а я зайнялася своїми звичайними ранковими справами. Саме тоді від неї надійшло повідомлення: — Мамо, я пішла на весілля. Буду за п’ять годин. Я була втомлена і думала, про яке весілля вона каже. Через три години моя дочка була біля дверей з людьми, які прийшли на мій виклик, вони були з органів опіки. Я не слухала, що вони говорили, але потім я помітила, в якому стані Алла. Вона зайшла до кімнати, де гордо сиділа я і запитала: — Як ти могла? Я нічого їй не відповіла. Але за три дні дочка підійшла до мене з папірцем. Алла вирішила продати свою частку у трикімнатній квартирі. Вона сказала, що не хоче бути поряд зі мною після того, що я зробила. Вона запропонувала мені куnити її частку. Тепер я перед дилемою. Або я nродаю квартиру, або купую частку дочки. Мене не влаштовує жоден із них, а доньки не має діла до моїх бід. Вона каже, що після мого вчинку ми не родичі. Яку ж егоїстку я виростила!