Одного разу я мимоволі почула розмову дочки і зятя. Я жа хнулася, коли дізналася що вони планують робити після того як мене не стане

Advertisements

Ми з чоловіком поки були молоді, то чесною працею заробили собі на трикімнатну квартиру. А потім ближче до пенсії стали думати про те, що було б краще жити в заміському будинку. Адже так всім буде добре. І нам з чоловіком свій город, а ми любимо доглядати за добривами. А діти зі своїми сім’ями зможуть приїжджати до нас в гості, відпочивати на природі, онуки будуть у нас міцними і здоровими рости. Так і вирішили купити будиночок, тим більше у нас були чималі заощадження. Ми продали свою велику квартиру і купили двоповерховий приватний будиночок.

У нас була територія, ми її городом зробили, теплиці поставили, навколо квіти росли — краса. А як онуки з’явилися, то син з донькою зі своїми сім’ями до нас кожні вихідні приїжджали. Ось така велика і дружна сім’я, смажимо шашлики і насолоджуємося життям на природі. Тільки ось недавно, коли дочка з зятем приїхали до нас в гості, то я мимоволі почула їх розмову. Я хотіла принести їм тарілку гарячих пиріжків на балкон, але зачепилася за фіранку і зупинилася, а дочка з зятем мене не почули.І вони говорили: — І що робитимеш, коли їх не стане? Куди такий великий будинок з ділянкою дівати? — А що тут думати? Відразу продамо. — Відмінно,

У мене якраз знайомий ріелтор є, він суму підрахувати може. Я як почула таке, то у мене ці пиріжки трохи з рук не вилетіли. Я все розповіла чоловікові, але ми вирішили не говорити доньці, що знаємо про її плани. Адже наш син дуже любить нашу дачу, він називає її місцем своєї енергії. Тому ми вирішили переписати дачу на нього, він просто не буде продавати те, що його батьки з такою любов’ю і з такими силами будували ці роки.

Advertisements